Загиблі герої Чернігівщини: Кубрак Володимир. Хорошилов Андрій. Кузьович Василь

Кубрак Володимир Олексійович народився 29 березня 1973 року. Закінчив Холминську ЗОШ у 1990 році. Після закінчення навчання розпочав трудову діяльність у Сільгосптехніці, де працював до призову на строкову військову службу у 1992 році.

Після проходження військової служби у 1995 році повернувся до рідного краю та продовжив працювати в Сільгосптехніці, де працював до 2004 року.

З 2004 року працював на спиртовому заводі до самого закриття підприємства. За роки праці зарекомендував себе як вправний та відповідальний працівник. Особливо добре володів професією зварювальника — був справжнім майстром своєї справи.

На початку березня 2026 року Володимир Олексійович був призваний до лав Збройних Сил України. Після проходження відповідної підготовки з 13 травня 2026 року виконував військовий обов'язок у Сумській області.

Загинув 1 жовтня 2026 року у районі села Покровка Сумської області.

25 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання біля села Покровське Синельниківського району Дніпропетровської області загинув наш земляк, уродженець села Дроздівка, захисник України Андрій Сергійович ХОРОШИЛОВ.

Андрій народився 8 грудня 2000 року. У Дроздівці пішов до першого класу. Після закінчення школи у 2016 році навчався у Куликівському професійному аграрному ліцеї, де здобув професію тракториста-машиніста та слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин.

У 2019 році Андрій підписав контракт і став військовослужбовцем Збройних Сил України. Служив у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді. Там його і застала повномасштабна війна.

З початку 2025 року служив оператором БПЛА у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.

Андрій був спокійним, небагатослівним. Рано залишився без материнської ласки. Його виховував батько Сергій Олексійович, який тепер залишився без єдиного сина.

У Андрія була своя родина — дружина Надія і маленька донька Марійка. П’ять років подружнього життя для них складалися переважно із зустрічей і розлук. Війна постійно забирала в них час, який мав належати родині.

І ось... Для батька не стало сина. Для дружини — чоловіка. Для маленької доньки — тата. Для України — ще одного чоловіка, який віддав життя за її незалежність. Немає слів, які могли б зменшити цей біль.

Куликівська громада висловлює щирі співчуття рідним і близьким Андрія.

Прощання із захисником відбулося 8 жовтня 2026 року у Катерининській церкві в Чернігові.

Василь Кузьович народився 12 березня 1991 року в селі Петрівка Щорського району Чернігівської області.

У 2008 році закінчив 11 класів Сосницької гімназії ім. О. П. Довженка, а у 2012 році – Національний університет біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Лісове господарство». Під час навчання в університеті закінчив військову кафедру та отримав звання молодшого лейтенанта.

Після закінчення університету Василь працював помічником лісничого Сосницького лісництва та лісничим Перелюбського лісництва ДП «Холминське лісове господарство». Згодом започаткував власну справу у сфері лісозаготівлі та переробки деревини.

З початком повномасштабного вторгнення Василь став на захист України. Брав участь в обороні Чернігова, виконував бойові завдання на Донеччині, Луганщині та Сумщині.

Під час військової служби обіймав посади командира взводу, командира роти та заступника командира батальйону територіальної оборони. Згодом йому було присвоєно військове звання майора.

За службу був відзначений військовими нагородами, зокрема нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест», медаллю «За оборону Чернігова», Почесною відзнакою командира 162 окремого батальйону територіальної оборони 119 окремої бригади територіальної оборони, відзнакою Міністра оборони України «За поранення» та нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій».

31 липня 2026 року Василь загинув під час виконання бойового завдання на Сумщині.

8 жовтня 2026 року за результатами ДНК-експертизи було підтверджено його загибель.