Мистецька Чернігівщина: Іван Нечипоренко
У березні 2002 року сімдесятидворічний Іван Нечипоренко підійшов до фабрики в Богуславі, на якій працював від 1952 року. За спогадом його сина Віталія, він побачив «лише закіптюжені стіни, чорні провали вікон і розкрадене обладнання». Цей майстер, якого син називає фактичним творцем богуславської школи художнього ткацтва, народився далеко від Росі: у селі Пролетарське, нинішньому Поліському в Коропській громаді.
15 березня 2002 року Івана Григоровича не стало. Він помер у Богуславі, а поховали його в Боярці.
Між поліським дитинством і тим березнем – пів століття ткацтва. Близько шестисот робіт, за даними Вікіпедії, або близько восьмисот, як рахує син. Удосконалений верстат, технологію якого перейняли інші фабрики. І килими, які їхали за кордон, хоча самі богуславці купити їх не могли.
Іван народився 5 листопада 1929 року. Село тоді звалося Пролетарським, до 1917-го воно було Ксензівкою, а нинішню назву дістало аж 2016 року. Віталій Нечипоренко пише, що батько походив із козацької родини Григорія та Галини Нечипоренків, а село описує як місце «біля славетної гетьманської столиці Батурина».
Ремесло в Ксензівці мало давню славу. В описі Новгород-Сіверського намісництва 1779–1781 років зазначено, що місцеві люди майстрували деревʼяні колеса й возили їх продавати в Батурин. Неподалік тече Сейм, а через село колись пролягав Києво-Московський поштовий тракт. За переписом 2001 року в Поліському жило 605 людей, а на гербі села є ткацький човник, який, за описом герба, символізує місцевих майстрів декоративного ткацтва.



Коментарі
Дописати коментар