Різдвяні і новорічні традиції Чернігівщини

Корюківський історичний музей здивував своїх прихильників. Зали музею

прикрасили так, як це робили наші земляки багато років тому.  

У першому залі відтворили інтер’єр житла корюківського службовця 1910-их років.

 До 1917 року ялинка було не новорічною, а різдвяною. Її верхівку увінчувала віфлеємська зірка. Прикраси носили біблійний зміст – фігурки ангелів, вирізані із листівок, або самотужки змайстровані з вати, яблука (символізували заборонений

плід), фігурки із вафель (асоціювалися із проскурками). Оскільки прикраси в основному були їстівні, ялинку в кінці Святвечора «розграбовували» - ялинку в ті часи на відміну від наших часів встановлювали у оселі лише на одну добу.

Часто ялинку оздоблювали прапорцями. Це могла бути азбука Морзе, міжнародний звід сигналів, або як у нашому випадку прапори країн, які тоді існували на політичній карті світу.

Найдорожчі скляні іграшки родом з Німеччини. Однак, російські майстри швидко перейняли технологію виготовлення прикрас зі скла, перетворивши це в прибуткову справу. Якщо сьогодні такі іграшки майже невагомі, то на початку 20 століття вони були зроблені із важкого пляшкового скла.

У колекції музею така іграшка лише одна – важить вона 125 г. 

Іграшки з вати у той час майстрували самостійно не лише через те, що скляні дорого коштували. Навіть у аристократичних родинах вважалося, що процес виготовлення ялинкових іграшок і прикрашання ними різдвяної ялинки має важливий емоційний та виховний сенс.

Ще однією популярною декорацією була бонбоньєрка – ошатна коробочка для цукерок, в якій був захований подарунок. Призначалася вона як для дітей, так і для дорослих.

 Найбажанішим подарунком для жінки були парфуми у витонченому флаконі. Квітковим ароматом напахчували хутряні комірці, капелюшки і рукавички. Парфуми ці називалися «Де фурор» або «Духи для хутра». Створив їх француз Альфонс Раллє. Коли він приїхав до Росії, то зрозумів, що на морозі потрібен аромат, який має легку кришталеву ноту. І створив такі парфуми.

Також на ялинці запалювали свічки, попередньо поставивши під деревце відра з водою або піском.

Різдвяні традиції

У другому залі відтворили інтер’єр житла пересічного мешканця нашого краю 150-річної давнини. Зрозуміло, прості селяни ніяких ялинок на Святвечір не встановлювали. Але Різдво святкували з багатьма іншими традиціями.

Для жіноцтва цей день був пов’язаний з приємними клопотами, адже потрібно було приготувати святкову вечерю. Господар в цей день також не байдикував – поїв і годував худобу, прибирав у хліві, ретельно оглядав двір, дім – усе своє господарство.

Коли ж починало вечоріти, господар дому готував – Дідуха (дідівський дух). Дідух — символ урожаю, добробуту, безсмертного предка, зачинателя і оберега роду.

Окрім дідуха і куті до різдвяних атрибутів наших предків належали: зірка, колядки, різдвяний «павук» (плетені з соломи чи очерету пірамідки, їх вішали на вікно чи під стелею на сволоці), свічник-трійця. 

Коли почали святкувати Новий рік

У третьому залі висвітлюються події, які відбувалися на Корюківщині в 1914-1940 рр. Ялинка тут прикрашена в стилі 1930-х років. 

Після революції 1917 р. Різдво було заборонене, в країні було розгорнуто антирелігійну кампанію. Більше того, до 1935 року не святкували і Новий рік. Однак у складні часи потрібна була емоційна розрядка. І тільки у січні 1937 року в Колонній залі Будинку Союзів пройшло пишне святкування Нового року.

Ця подія поклала початок так званого «радянського Нового року», який не мав нічого спільного з його різдвяним корінням. Тоді Миколая замінили Дід Мороз, вифлиємську зірку – кремлівська зірка, а херувимів - будьонівці, парашутисти, спортсмени,  колгоспники, ляльки в костюмах різних професій.

Спочатку ялинки були в основному колективні - встановлені в дитсадках та різного роду палацах. Але з часом почали встановлювати і у приватних оселях.

Ялинка воєнного часу

У четвертому музейному залі - ялинка, притаманна для 1940-х років. Коли почалася війна, Новий рік святкувати не перестали. Навпаки цю традицію всіляко підтримували, адже вона нагадувала про мирний час і давала надію на швидку перемогу.

Під час війни з іграшками було сутужно, заводи по їх виготовленню було переорієнтовано на військові потреби. Тому їх вибивали з жерсті, вирізали з картону та розмальовували, робили з дроту каркасні цяцьки. Іноді використовували повсть чи вату. Виготовляли іграшки, відповідні часу: солдатики, медсестри, танки, літаки. Також прикрашали природніми матеріалами.

«Мирні» іграшки

У п’ятьому залі - іграшки з дитинства багатьох людей, які зростали у 1950-80-х роках. 

В 1947 р. почалося виробництво іграшок на «мирну» тематику— казкові герої, лісові звірі, дітлахи. За доступною ціною виготовляли картонажні іграшки. З виходом фільму «Карнавальна ніч» в 1956 році випущено іграшки «Годинник», який показує за п'ять хвилин північ.

Почала переважати сільськогосподарська та побутова тематика: з'явилося безліч скляних овочів і фруктів, а серед них

улюбленицею стала золота кукурудза. Окрім цього ялинку прикрасили самовари, чайники, лампи.

Джерело: https://val.ua/site/122068?fbclid=IwAR3N_SNcHNuVBN62SzayA2DTA2oG7E3oG1ONyPAy4u2Lha0kjTV31eii2TQ