Загиблі герої Чернігівщини: Сергій Рябий. Анатолій Шаповал

20 червня у Чернігові попрощалися із солдатом Сергієм Рябим, який загинув на Харківщині у боротьбі за незалежність України. 

Загинув ще один наш земляк - Сергій Рябий. Народився боєць у Чернігові. Тут він закінчив загальноосвітню школу №10, після чого вступив до Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту. Довгий час працював торговим представником, а потім долучився до лав Збройних Сил України, підписавши контракт.

Після початку повномасштабного вторгнення Сергій мужньо захищав Батьківщину у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Разом з побратимами він пліч-о-пліч давав гідну відсіч загарбнику.

На жаль, 10 червня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Довгеньке на Харківщині наш земляк загинув. Того дня дружина Олена так і не дочекалася дзвінка від чоловіка…

Рідні та близькі востаннє попрощалися з Героєм-земляком на його Малій Батьківщині, вшанувавши його світлу пам’ять та поховавши на кладовищі Ялівщини.

Чернігівщина попрощалася ще з одним сином — солдатом Шаповалом

Анатолієм Михайловичем, який загинув на Донеччині, мужньо захищаючи рідну Батьківщину від ворожої навали!

Народився Шаповал Анатолій в селі Верба Коропського району Чернігівщини. Тут він навчався та працював, більше 20 років поспіль займаючись виготовленням металевих виробів на підприємстві «Газбудсервіс». З початком повномасштабного ворожого вторгнення Анатолій вирішив долучитися до Захисників рідної країни. «Якщо я тут не буду – значить, діти наші будуть»… Саме так говорив рідним та друзям Анатолій, тож вже у квітні, ставши розвідником зенітно-артилерійського взводу, разом з побратимами з 16-ї окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» він мужньо боровся за світле майбутнє українців, даючи гідну відсіч російському загарбнику.

А на Коропщині чекали й молилися за повернення земляка на малу батьківщину, де його шанують, поважають, цінують − за щирість, людяність і золоті руки. Анатолій Михайлович багато років працював у «Газбудсервісі», виготовляв прекрасні металеві вироби.

Найбільше чекали свого захисника найдорожчі люди – дружина і син, для якого батько був кумиром, був усім.

«Доброго ранку», − о 5-й годині написала Алла Володимирівна коханому чоловікові.

«Доброго ранку, Сонечко» − прийшла відповідь.

А через кілька годин − страшна звістка.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).