Загиблі герої Чернігівщини: Денис Федотов. Микола Черниш. Станіслав Перевера

 “Він був таким веселим, щирим, енергійним… Життєлюб, одним словом…”, – такими словами згадує Наталія свого чоловіка Дениса. Був… Страшне слово в контексті цієї кривавої війни. З перших днів повномасштабного вторгнення росії бобровичанин Денис Федотов, без вагань, пішов боронити рідну землю від рашистської нечисті. І вже не повернувся додому…

Народився і жив Денис у місті Бобровиця, що на Ніжинщині. Після того, як в лютому вороги простягли свої брудні руки до нашої землі, як почали вбивати ні в чому не винних людей, Денис добровольцем пішов до ЗСУ.

Війського досвіду не мав, зброю до рук узяв вперше. І почалися криваві будні, жорстокі бої… Денис Федотов загинув 23 березня, в Чернігові, від розриву мінометної міни, коли ніс побратимам боєприпас.

Без батька залишився 13-річний син Даниїл… Війна – то найстрашніше горе на землі…

Денис неабияк любив свою країну… “Прізвище у чоловіка російське – Федотов, – розповідає дружина. – У нього ж дід і баба – росіяни. І родичі в росії є… Ось так… І вбили його теж росіяни…”. Дружина Наталія не одразу дізналася про смерть чоловіка. Довгий час вона його шукала, вірила і сподівалася до останнього… І знайшла, 5 квітня, мертвим…

Чернігівщина провела в останню путь головного сержанта Миколу Черниша,

який загинув на Сході у бою за свободу та незалежність України.

Поховали загиблого захисника у рідній Володьковій Дівиці.

Микола Черниш у 2019-2021 роках проходив військову службу на посаді старшини 5-ї навчальної роти ліцеїстів Київського військового ліцею імені Івана Богуна, виховуючи майбутніх захисників України.

З початком повномасштабного ворожого вторгнення Микола записався добровольцем до складу 112-ї окремої бригади територіальної оборони у Києві (був на посаді командира взводу матеріально-технічного забезпечення). Через деякий час боєць вирушив на Схід України.

На жаль, 23 травня під час бою з ворогом Микола Черниш отримав уламкове поранення, яке виявилось несумісним з життям. Удома на нього чекала. дружина.

У селі Хвилівка на Ніжинщині в останню путь провели нашого земляка – старшого солдата Переверу Станіслава Олександровича. Воїн ціною власного життя врятував побратимів та загинув у бою з загарбником на Донеччині.

Народився Перевера Станіслав 2 травня 1974 року в селі Калинівка Ніжинського району. У 1989 році він отримав середню освіту у Великодорізькій гімназії, після чого вступив на навчання до Ніжинського професійно-технічного училища №35. У 1994-1995 роках пройшов строкову військову службу у лавах Збройних Сил України, після чого працював у різних підприємствах пов’язаних з будівництвом.

З початком Революції Гідності та бойових дій на Сході та Півдні України Станіслав повернувся на військову службу та долучився до 41-го батальону територіальної оборони “Чернігів-2”, в складі якого був безпосереднім учасником антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях. У 2019-2020 роках Сергій потрапив на службу до 13-го окремого мотопіхотного батальйону та неодноразово мав ротації в області проведення ООС.

Після двох років цивільного життя, дізнавшись про повномасштабне вороже вторгнення по всій території України, Станіслав не зміг лишитися осторонь. У перший же день він прийшов до місцевого територіального центру комплектування, аби долучитися до наших добровольців-земляків та зі зброєю в руках давати відсіч російським військам.

За власним бажанням Захисник повернувся на службу до побратимів з 13-го окремого мотопіхотного батальйону на посаду стрільця-гранатометника та відправився на виконання бойових завдання з захисту територіальної цілісності та Незалежності нашої держави на Донеччину.

У селі Хвилівка на Ніжинщині в останню путь провели нашого земляка – старшого солдата Переверу Станіслава Олександровича. Воїн ціною власного життя врятував побратимів та загинув у бою з загарбником на Донеччині.