Загиблі герої Чернігівщини: Берлявський Олександр. Шумілов Михайло. Пустовойт Володимир

Олександр Берлявський народився 30 вересня 1975 року у місті Новгород-Сіверському. Закінчив Новгород-Сіверський ліцей № 1, Здобув блискучу військову освіту в Київському інституті військово-повітряних сил та Національній академії оборони України. Був офіцером військового управління оперативно-тактичного рівня, учасником бойових дій. Мав звання полковника.  

Від жовтня 2020 року Олександр Берлявський працював у Мінветеранів. Заслужено користувався авторитетом серед колег і повагою у ветеранському середовищі. Учасник АТО. У 2019 році вийшов у відставку.

Від першого дня повномасштабного наступу рф пан Олександр став захист України. Загинув 7 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання. Похований у Вінниці. Нагороджений медаллю "За військову службу Україні" (посмертно). 

Шумілов Михайло Олегович народився 21 листопада 1977 року. Закінчив 9 класів Борзнянської середньої школи. Потім навчався у Борзнянському сільгосптехнікумі. Із 1995-го по 1997-й проходив службу в армії, після чого займався ремонтом взуття та працював на різних роботах. Коли розпочалася війна на сході України, був призваний по мобілізації і став на захист рідної землі.

«З першого дня повномасштабного вторгнення Михайло Шумілов присягнув на вірність Україні та пішов захищати рідну землю, де виконуючи військовий обов’язок, віддав за Батьківщину найцінніше – своє життя. Був Захисником Чернігова, протистояв ворогу на Харківському, Донецькому та Луганському напрямках», -повідомили у Борзнянській міській раді.

Володимир Миколайович ПУСТОВОЙТ народився 16 серпня 1991 року в селі Мощне Менського району. Невдовзі сім’я переїхала в село Семенівка. Родина виховувала трьох синів, Володимир був старшим серед них.

Навчався в місцевій школі. Далі в Чернігівському центрі професійно-технічної освіти №16 здобув професію кухаря-кондитера.

Працював на різних підприємствах у Києві, Чернігові.

2021 року одружився. З дружиною Анною проживали в Чернігові, виховували двох доньок 10 і 2-х років. Останнє місце роботи Володимира – фабрика міжкімнатних дверей «Неман» у Чернігові.

Був прийнятий на військову службу 4 листопада 2022 року Корюківським РТЦК та СП. Захищав Україну у складі окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ на посаді старшого навідника артилерійського взводу у званні старшого солдата.

Відданий військовій присязі, мужньо виконавши військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність, Володимир ПУСТОВОЙТ загинув 27 вересня в Донецькій області внаслідок атаки противника.

Без сина лишилася мама, овдовіла дружина, осиротіло двоє малих дітей, рідні втратили брата.

Поховали Володимира з військовими почестями на кладовищі у рідному селі Семенівка.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України "Про відзначення державними нагородами України" від 27 листопада 2024 року №787/2024 Володимир ПУСТОВОЙТ нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).