Чернігівський базар: цікава історія

До 1871 року Чернігівський базар розташовувався на центральній площі, поблизу з П’ятницькою церквою, що робило його “острівцем різноманіття” у міському просторі Чернігова. Таке місцезнаходження було не тільки ефективним в плані залучення потенційних клієнтів, а й символічним. Річ у тім, що згадана церква була присвячена Святій Параскеві П’ятниці, покровительці торгів і торговців. Через це зокрема вважалось, що в цьому місці базар буде більш прибутковим.

Чернігівський базар працював у чітко визначені для цього дні — у понеділок, середу і п’ятницю. Існування такого графіка обумовлювали закони Російської імперії, які регламентували базарну торгівлю. Таким чином, чернігівці-сучасники знали в які дні працює базар, а ті, хто сумнівався, могли орієнтуватись за прапором, який підіймали в базарні дні на торговій площі.

Тоді на базар стікались різні продавці, покупці, охочі “просто подивитись” і випадкові перехожі, адже базар завжди вабив своєю різноманітністю, культурою і особливим устроєм.

Можливості для відвідувачів старого Чернігівського базару

У другій половині ХІХ століття відвідувачі центрального базару Чернігова легко могли дізнатись новини по району, не купуючи газету. Адже на чернігівському базарі були не тільки місцеві продавці та покупці, а й приїжджі, які привозили новини з околиць, які обмінювались звістками зі своїх міст і сіл.

Якщо людина у другій половині ХІХ століття шукала у Чернігові недорогий нічліг, вона могла знайти його на місцевому базарі. Річ у тім, що часто-густо хтось із торговців підзаробляв тим, що здавав свою вільну кімнату, або міг підказати іншого орендаря. Такі “готелі” були тимчасовим гуртожитком, де люди ночували на квартирі власника з іншими людьми. Хоч іноді доводилось ділити простір з десятьма людьми, умови приватних “нічліжок” були набагато кращі, порівняно із державними.

Також гості центрального базару Чернігову у другій половині ХІХ столітті могли безкоштовно розважитись. Йдучи торговими рядами, потенційні покупці або просто зацікавлені прохожі могли зустріти яскраво вбрану жінку-ромку, яка припрошувала б їх до танцю або пропонувала погадати на руці. Ба більше, відомо, що у другій половині ХІХ столітті біля П’ятницької церкви могли сидіти сліпі лірники, співаючи козацьких дум, що дозволяло відвідувачам базару слухати інструментальну музику і спів.

Крім того, старий чернігівський базар завжди пропонував покупцям смачну їжу, напої, товари першого вжитку та інше.

Центральний базар Чернігова був настільки значимим у другій половині ХІХ ст., що ту площу, де він розміщувався (яку ми зараз знаєм як Красну), називали “базарною”. На побутовому рівні цю площу називали “базарною” навіть тоді, коли базар звідти переїхав.

Оскільки базарам притаманно збільшуватись і змінювати своє розташування, і центральному базару Чернігова довелось переїхати. У 1871 році частину центрального чернігівського базару перемістили на Олександрівську площу (територія поблизу сучасного Центрального ринку), де виник новий базар.

Як бачите, старий базар Чернігова по-особливому впливав на міський простір, а також був поліфункціональним майданчиком, де кожен знайшов би те, що шукав. 

Джерело