Загиблі герої Чернігівщини: Цилюрик Микола. Понько Олександр. Лук'яненко Ігор

ЦИЛЮРИК МИКОЛА ІВАНОВИЧ народився 09 жовтня 1998 року в селі Нова Басань (Бобровицький район, Чернігівська область).

      Після закінчення в 2015 році Новобасанської ЗОШ I-III ступенів, успішно склав іспити та був зарахований студентом І курсу Національного університету біоресурсів і природокористування України, де по закінченню навчання здобув освітню кваліфікацію Магістра з фінансів. 

      З дитинства мріяв бути Воїном, Захисником України та рідного дому. Тож відразу після здобуття вищої освіти, в квітні 2021 року, втілюючи в життя свою мрію, не вагаючись став до лав Національної гвардії України. Військову службу проходив в місті Київ, а далі підрозділ був передислокований до міста Кривий Ріг, де 24 лютого 2022 року зустрів повномасштабне вторгнення російських військ до України. 

      Жорстока війна росії проти України не залишила вибору молодому Воїну, тож за покликом власного серця в жовтні 2023 року він долучився до Бригади швидкого реагування Національної гвардії України «Рубіж», де разом з побратимами проходив професійну підготовку та виконував військові і бойові завдання. "Не ми починали цю війну, але ми маємо її закінчити" – ця фраза, яку Микола часто повторював, стала життєвим кредо не тільки його, а і багатьох Воїнів України після 24 лютого 2022 року.

      06 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання, пов’язане з захистом суверенітету та територіальної цілісності України, загинув в   бою з ворогом поблизу населеного пункту Спірне (Бахмутський район Донецька область).

      Похований в селі Нова Басань (Ніжинський район, Чернігівська область).

ПОНЬКО ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ народився 06 грудня 1980 року в селі Новий Биків (Бобровицький район, Чернігівська область).

      Дитячі роки пройшли в селі Новий Биків. У 1987 році пішов у перший клас Новобиківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, після закінчення якої у 1998 році був призваний на строкову  військову службу. Після завершення військової служби працював механізатором. З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ до України, будучи батьком трьох дітей, став на захист своєї країни в складі Збройних Сил України. Захищав Україну, будучи кулеметником кулеметного взводу стрілецької роти стрілецького батальйону 17-ої окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка в званні молодшого сержанта.

      28 серпня 2023 року загинув під час бою з російськими військами поблизу села Іванівське (Бахмутський район, Донецька область), отримавши поранення несумісне з життям. 

      Похований 08 вересня 2023 року в селі Новий Биків (Ніжинський район, Чернігівська область).

ЛУК’ЯНЕНКО ІГОР МИХАЙЛОВИЧ народився 26 листопада 1971 року в селі Піски (Бобровицький район, Чернігівська область).

      Після закінчення Новобасанської середньої школи у 1989 році склав іспити та був зарахований студентом І курсу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», навчання в якому закінчив в 1995 році та здобув вищу освіту за спеціальністю «Промислова електроніка». 

      Трудова діяльність Ігоря була пов’язана із здобутою спеціальністю, працював на посаді системного інженера ТОВ «НОКІА СОЛЮШНЗ ЕНД НЕТВОРКС УКРАЇНА» м. Київ.

      24 січня 2023 року був мобілізований до складу Збройних Сил України та зарахований до складу 32-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Маючи офіцерське звання старшого лейтенанта, отримав посаду командира зенітно-ракетного взводу механізованого батальйону 32-ї окремої механізованої бригади. 19 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання, пов’язане з захистом суверенітету та територіальної цілісності України, загинув поблизу населеного пункту Михайлівське (Краснопільський район Сумська область. Похований 06 липня 2024 року на Алеї Героїв Лісового кладовища (місто Київ).