Історії Воїнів: Ольга Зощук

Старший лейтенант Ольга Зощук («Гаєчка») – заступник командира роти в одній із військових частин ОК «Північ».

Під час героїчної оборони Чернігова керувала ротою наших відважних та досвідчених водіїв, котрі під шаленими ворожими обстрілами доставляли боєприпаси, медикаменти та все необхідне в оточений Чернігів; перевозили поранених, жителів, зокрема багатьох дітей та вагітних жінок. Раніше пані Ольга, мама двох малих дітей, три роки виконувала бойові завдання в АТО. Вона обожнює свою родину, мріє про мир і тишу, однак воюватиме до нашої Перемоги над загарбниками.

 

Батько Ольги, Володимир Петрович, також був військовим, зокрема і миротворцем в Афганістані. Мама, Надія Іванівна, працювала кухарем у дитсадочку. Нині батьки – пенсіонери. Народилася в Бердичеві, на Житомирщині, де й зараз мешкають рідні нашої героїні. У дитинстві мріяла стати медиком, тож закінчила Бердичівський медичний коледж. Спочатку була медсестрою у військовій частині, працювала, як цивільна. Проте через рік стала військовослужбовцем. 

Зі своїм чоловіком Олександром познайомилася у війську. Тоді він був старшим лейтенантом, нині – підполковник, служить в ОК «Північ». У подружжя – двоє дітей: старшому – 14, меншому – 9.

В 2015-2019-му виконувала бойові завдання в АТО. 

Саша, чоловік, з 2014-го їздив на Донбас, власне, там він і перебував, коли розпочалася повномасштабна війна.

Коли Ольга вперше їхала в АТО, навіть не боялася, просто ще по-справжньому не усвідомлювала, що таке війна. Перший виїзд на бойове завдання – всі в бронежилетах, касках, у повному спорядженні, а вона виїхала в футболці… 

У 2017-му Ольга стала заступником командира батареї, як то кажуть, замполітом. У героїні – дві вищі освіти - заочно закінчила Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка (за спеціальністю – психолог) та Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (реабілітолог). Взагалі, все це – взаємопов’язано. 

За час роботи медиком, з 2004-го, бійці вже звикли, що поруч жінка, тому спокійно прийняли її призначення на керівну посаду. 

З 1 грудня 2018-го по 25 жовтня 2019 року служила у першій Сіверській танковій бригаді в Гончарівському – теж заступником командира батареї з морально-психологічного забезпечення. Чоловік закінчив військову академію і за розподілом приїхав служити до Чернігова – в штаб ОК «Північ», а Ольга – за ним. 

24 лютого, коли все почалося, виводила роту і техніку (55 машин) у район зосередження. 

Чоловік був на Донбасі, воював там і повернувся до Чернігова тільки в липні... 

У березні, рідні вивезли дітей до Польщі. В дорозі, під Ягідним, колона потрапила під обстріл. У машині враз повилітало скло, і старший син Ольги отримав поранення, йому порізало обличчя. Втім, обійшлося, все благополучно зажило. А молодший у цей час спав, не постраждав і навіть не злякався!.. До речі, на тому ж місці загинув Андрій Катков, водій командувача ОК «Північ» Віктора Ніколюка («Вітру»).

Наразі вже в травні дітлахи повернулися до Чернігова. Розумію, що в Польщі – так, безпечніше, однак наша героїня хоче, щоби діти жили та росли в рідній Україні, стали справжніми патріотами держави.

Чому такий цікавий позивний, «Гаєчка»? Так ЇЇ  назвав заступник командира військової частини з озброєння. 

Зараз Ольга – заступник командира роти військової частини ОК «Північ» ЗСУ. виконувала обов’язки командира роти, коли його контузило. 

Ризикуючи життям, під шаленими обстрілами, возили боєприпаси, медикаменти та все необхідне в оточений Чернігів; перевозили й поранених, мешканців, зокрема дітей і вагітних жінок. Багатьом людям вони врятували життя!

Це – такі легендарні та безстрашні водії, як Сергій Мартин («Зозо»), Антон Набільський («Тоха»). Інші – також професіонали, справжні, досвідчені аси!

Головне – це виконання бойових завдань, – заради України, нашої Перемоги над окупантами.

Ось що розказує героїня про командувача ОК "Північ": "Наш «Вітер» – надзвичайно безстрашний, самовідданий, вороги його бояться. Він тут особисто водив бійців у контратаки! Ми щиро хвилювалися за командувача, коли його та нашого водія Дениса контузило 23 березня біля пішохідного мосту. Тоді рашисти підірвали автомобільний міст і несамовито обстрілювали пішохідний. Це було справжнісіньке пекло... Проте де найважче, там Ніколюк! Він вселяє впевненість, буквально надихає бійців. Це – не якийсь «паркетний», а дійсно бойовий генерал, який недаремно став Героєм України".

Ольга Зощук має і нагороди: медалі «За досягнення у військовій службі» та «За зразкову службу». 

Після перемоги мріє закінчити військову академію і про те, що ненависний ворог буде розгромлений, закінчиться триклята війна і почнеться відбудова України, яка стане ще прекраснішою. Ми будемо в Євросоюзі та в НАТО. І щиро пишатимемося містом-героєм Черніговом!

За матеріалами