Страшні міфи Чернігівщини: краєзнавчі замальовки

Могила Батурки

Один з таких переказів ще на початку минулого століття записав російський етнограф Дмитро Зеленін. Ось що він писав: «В Сосницькому уїзді Чернігівської губернії біля села Олександрівка є велике болото. Воно знане не тільки в окрузі. Причина такої популярності полягає в тому, що навіть скотина не їсть траву, яка тут росте. Біля болота є височина, яку іменують Батуркою».

Кажуть, що тут спочиває житель Батурина, дуже жадібний до землі. Згідно з однією версію легенди, цей чоловік заклався з односельцем, що оббіжить болото за дуже короткий час. Але це йому не вдалося – нещасний помер, не добігши до дороги. За іншою версією, гетьман обіцяв покійнику стільки землі, скільки він зможе пробігти без відпочинку. Жадоба зіграла з покійним злий жарт – чоловік впав біля болота.

Помираючи від утоми, цей чоловік простягнув руку вперед і прохрипів: «І це ще моє…». Над померлим зробили високий насип, а місце прозвали Батуркою.

Батурка вважається місцевими нечистим, проклятим місцем. Кожен, хто проходить повз курган, повинен щось кинути на нього, щоб задовольнити жадібність духа. 

Цікаво, що подібні вірування є у білорусів та у народів Сибіру.

Зрозуміло, що це далеко не всі містичні бувальщини, які переказують жителі Чернігівської області. Продовження – в нашій наступній статті.

Джерело