Загиблі герої Чернігівщини: Ревтюх Сергій. Котенко Микола. Волков Ігор

Ревтюх Сергій Олександрович народився 7 січня 1991 року в селі Розівка Горлівського району Донецької області.

Дитинство та юність Сергія минули в с. Рябухи Талалаївського (нині Прилуцького) району Чернігівської області. У 2009 році закінчив Красноколядинську загальноосвітню школу. З дитинства мав хист до конструювання, захоплювався електронікою.

Згодом змінив місце проживання, переїхавши у м. Кропивницький Кіровоградської області.

У серпні 2024 року був  призваний на військову службу.

22 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання отримав тяжке поранення.

8 листопада 2024 року від отриманих травм помер.

Похований у місті Кропивницькому на Алеї Слави.

Котенко Микола Миколайович народився 20 грудня 1981 року в селі Велика Загорівка. У 1999 році закінчив Великозагорівську загальноосвітню школу. Після закінчення школи здобув професію водія, згодом протягом двох років проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. Свій трудовий шлях розпочав на «Київметробуді», надалі працював у місті Києві. У березні 2015 року Микола Миколайович знову став до лав Збройних Сил України та прийняв військову присягу на вірність Українському народові. Захищав нашу державу під час проведення антитерористичної операції, а з початком повномасштабного вторгнення російської федерації продовжив боронити Україну. Понад одинадцять років свого життя Микола Котенко присвятив військовій службі та захисту Батьківщини. 1 вересня 2026 року, мужньо виконуючи військовий обов’язок та захищаючи Україну, її свободу і незалежність, Микола Миколайович загинув на Запорізькому напрямку. Він був люблячим чоловіком, батьком, сином і братом, рідною та дорогою людиною для своєї сім’ї.

Ігор Ігорович Волков народився 11 листопада 1969 року. У 1989 році він був призваний на строкову військову службу, де служив фельдшером. Після завершення служби чоловіка звільнили у запас.

У мирному житті Ігор працював водієм маршрутного таксі. Рідні згадують його як справжнього господаря — людину, яка вміла працювати руками, любила майструвати, ремонтувати та облаштовувати все навколо себе.

Особливе місце в його житті займала земля. Ігор із любов’ю порався на городі, вкладаючи у свою працю терпіння та душу. А ще він дуже любив риболовлю — цінував тишу, природу та спокій біля води. Заради улюбленого заняття його не зупиняв навіть сильний мороз.

1 червня 2026 року Ігоря Волкова мобілізували до лав Збройних сил України. Після базової загальновійськової підготовки він продовжив службу водієм господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 3-го механізованого батальйону військової частини А5348.

Під час служби Ігор тяжко захворів. 25 серпня його госпіталізували до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону у Львові.

На жаль, врятувати захисника не вдалося. 1 вересня 2026 року серце Ігоря Волкова зупинилося.

Поховали Героя на кладовищі «Яцево» у Чернігові.

У Ігоря залишилися мама, дві доньки та онучка.