Сучасники про М. Коцюбинського: Микола Прахов

Микола Адріянович Прахов походить із родини, яка свого часу становила

окрасу культурного і мистецького життя Києва. Його батько, Адріян Вікторович, був у Києві дуже популярною людиною: професор Київського університету св. Володимира, відомий архітектор, художник, мистецтвознавець, автор однієї з перших публікацій про творчу спадщину Т.Шевченка. Мати Емілія Львівна – талановита піаністка, в салоні якої збиралися найвідоміші київські митці. «Мама… закінчила петербурзьку консерваторію під керівництвом професора Дрейшока, коли погодилася на пропозицію мого батька поєднати з ним свою долю. Портрети Емілії Прахової писали Рєпін і Котарбінський. Але справді безсмертною її неповторну, магнетичну красу зробив геніальний Михайло Врубель, написавши з Емілії один зі своїх шедеврів – ікону Божої Матері у київській Кирилівській церкві. Син Емілії І Адріяна Прахових Микола народився у Римі, коли його батько стажувався за кордоном, удосконалюючи університетські знання з історії, а мама працювала разом із композитором та піаністом Ференцем Лістом. У ранньому дитинстві хлопчик захворів на туберкульоз кісток, тож часто доводилося лікуватися в теплих краях: у Ніцці, По, Біарріці. До Києва Миколу привезли 1883 р. Тут закінчив гімназію. Вступив до Московського університету, але через хворобу навчатися не зміг, повернувся до Києва. Згодом працював у галузі декоративно-прикладного мистецтва, станкового живопису, чудово знався на художньому литві та роботі з бронзою. Відомий також як талановитий художник-орнаменталіст. Восени 1902 р. взяв шлюб із художницею Анною Крюгер, донькою відомого київського юриста. 1906 р., за порадами лікарів, разом із дружиною та двома дітьми поїхав до Італії, де прожив 6 років. На Капрі та в Неаполі – у художньо-промисловій школі при музеї Філандж’єрі – навчався художньому литву. Якийся час мешкав у Німеччині. 1917-го повернувся до Києва, де разом із М.Мурашком, П.Козиком та іншими художниками створив першу професійну спілку «Київський художник» та був обраний її головою. Микола Адріянович залишив прекрасну епістолярну спадщину: його листи можна вважати суттєвою складовою спогадів про українських і російських художників. М.А.Прахов помер 25 листопада 1957 р. Похований у Києві на Лук'янівському цвинтарі, поруч із мамою. Чи збереглася могила його батька, Адріяна Прахова, у Криму — нині не відомо…

Микола Прахов познайомився з М.Коцюбинським на далекому острові Капрі. У його пам’яті лишилися теплі згадки про письменника.
Спогади читає Наталія Коцюбинська, заступниця директора музею з наукової роботи.