Іграшковий світ у Корюківці: домашні музеї: Марина Шикалова

 Свої творіння майстриня з Корюківки Марина Шикалова називає ляльки

"для  любування". Колекція унікальних ляльок, зроблених власноруч, налічує більше сотні. Усі вони різні, але мають і дещо спільне – надто вже схожі людські образи на їхнього творця. Як стверджує майстриня, кожна з ляльок проживає своє життя і віддає  певний вид емоцій. Знавці ж народної ляльки переконані: лише людина з багатим внутрішнім світом і тонким відчуттям прекрасного може творити подібні шедеври.

Усі ляльки різні, але мають і дещо спільне – майже всі людські образи схожі на авторку.

«А як інакше? – щиро дивується Марина Шикалова. – Вони ж мої діти!».

Любов до української ляльки для колишнього податківця прийшла з часом.

«За освітою я економіст, – розповідає майстриня. – Близько десяти років поспіль працювала в податковій інспекції, доки мене не скоротили, – продовжує вона. – Аби заробити на життя, спробувала зробити щось незвичайне. Цим незвичайним стали ляльки». 

Плести і вишивати народна майстриня навчилася ще змалку. Усьому, що вона вміє, пані Марина завдячує своїй бабусі Ользі Семенівні Макаренко, яка навчила онучку різному рукоділлю. Тож у доросле життя Марина пішла, уміючи робити всіляку жіночу роботу: шити, в’язати, вишивати… З роками Марина Шикалова лише відточувала свою майстерність, а згодом знайшла застосування різноманітним технікам у єдиній справі – почала шити ляльки.

"Маленьким діткам я намагаюсь робити таке, щоб можна було брати в рота".

«У мене від бабусі збереглося справжнє лляне полотно, – розповідає Марина Шикалова. – Природні матеріали надзвичайно цінні, особливо коли робиш ляльку не для виставок, а для маленьких діточок, щоб вони могли нею щодня гратися. Наприклад, коли ріжуться зубки або ж просто жувати».

Майстриня зізнається, що ляльки – задоволення не з дешевих, тому у своїй роботі вона використовує фактично все, що є під руками: пінопласт, картон, пап’є-маше, старі пляшки і підставки тощо.

«Коли я зробила свою першу ляльку, то зрозуміла, що копіювати нецікаво, тому вирішила вигадувати їм образи, – каже пані Марина. – Більшість моїх творінь життєві, з гумором. Я люблю гумор, він допомагає жити. Дивишся на ляльку, і одразу на душі веселіше стає. Але всі до одної ляльки просякнуті духом України, Через ляльку я намагаюся прищепити людям любов до нашої Батьківщини і до всього українського».

Ось так через красу української самобутності корюківчанка Марина Шикалова прищеплює землякам почуття патріотизму. А патріотизм у родині Шикалових – не пусті слова! 

«Коли розпочалися бойові дії на Сході України, мій син пішов добровольцем, – розповідає корюківчанка. – Нині він вже вдома і от-от має зробити мене бабусею, – не натішиться пані Марина. – Одну зі своїх ляльок, неодмінно найкращу, я подарую своїй кровиночці».

Звісно, багато ляльок родом з дитинства, але немало персонажів і з дорослого життя, є навіть декілька, прототипами яких є реальні люди. Такі ляльки майстриня виготовляє на замовлення за наданими фотографіями. Варто відзначити

високий професіоналізм кожної роботи, кожного творіння рук Марини Шикалової. Вона втілила у життя кілька сотень своїх мрій і фантазій, створивши таку красу і казку, що словами не передати. Це треба просто побачити!

За матеріалами Віталія Назаренка