Загиблі Герої Чернігівщини: Ярослав Пацюк

Любив життя, після закінчення війни мріяв повернутися додому та 
одружитися. 19 березня біля Чернігова у бою з російськими окупантами загинув Ярослав Пацюк з Чорнотичів, що на Сосниччині. Він отримав осколкове поранення грудної клітини та живота, пошкодження внутрішніх органів. Поблизу нього впав снаряд від "Граду". Побратими Ярослава зупинили попутну машину та відвезли до лікарні. Там його врятувати не вдалося, він помер на операційному столі, розповідає мама Ярослава Катерина Пацюк.

"Його коли поранили, він ще до машини йшов ніжками своїми. Зловили попутну машину. Казали, що він ще у лікарню своїми ніжками зайшов. Він був весь поранений. Було осколкове поранення. Снаряд від "Граду" впав 5 метрів від нього. Він не розказував нічого, їм не можна було нічого говорити. Він казав, що спочатку був на одній точці, потім на іншій. Казав, що де "гаряче" було — туди й перекидали.

Про смерть сина сповістила дружина односельця, який теж воював з Ярославом.

24 лютого, коли почалося російське вторгнення, розповідає Катерина, Ярослав був на роботі у Конотопі. Там він працював робітником. Дізнавшись про вторгнення росії він приїхав додому, того ж дня — поїхав у військкомат, що у Сосниці.

"Він зібрав речі, но ми не думали, що його так зразу заберуть. Ми думали, що приїдемо і зберемо йому ще сумку. Він в чому був, взяв трошки грошей, їх зразу посадили в автобуси в Сосниці й відвезли у Чернігів", — сказала мати.

Ярослав Пацюк зустрічався з дівчиною Оксаною. Після війни вони мріяли поїхати відпочити за кордон, заробити грошей і одружитися.

"Він любив життя, він хотів повернутися додому. Він пішов захищати нас. Він завжди казав: "Хто як не я". Я просила його: "Синку, не йди!". Він казав, що й нього вибору немає. Якщо вони прийдуть сюди, вони заставлять мене вбивати своїх. А я не хочу цього! Він любив Україну, народ, любив усе українське, росіян він ненавидів".

Ярослав Пацюк закінчив Сосницький сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку, Київський національний університет біоресурсів і природокористування та Оршанський навчальний центр Державної прикордонної служби. У 18 років його призвали до лав армії. Служив у 101 бригаді охорони Генерального Штабу. Працював прикордонником у Грем’ячі. У 2016-2017 році був у Краматорському прикордонному загоні, згодом – у відділі прикордонної служби "Добрянка".

Поховали воїна 24 березня у Чорнотичах на місцевому кладовищі. Мама Ярослава звертається до всіх з проханням, якщо хтось знайде телефон сина, який він загубив – повернути. Для неї це пам’ятка.

"Він загубив телефон. Цей телефон мені не потрібен, але там все його життя, там дуже багато фотографій. Для мене – це пам’ять. Якщо хтось його знайде — поверніть, я заплачу, будь-які гроші".

Джерело