Зробити неможливе: Олександр Слєсаренко

Велика честь ушанувати героїв, які є в нашій історії та завжди залишаються в нашій пам'яті. Адже вони виборюють для нас життя і свободу, можливість для мільйонів українців бути зі своїми рідними у своєму домі.

Ми будемо завжди вдячні всім, хто став на захист нашої держави в цій війні, розв’язаній Росією. І завжди будемо пам’ятати кожного й кожну, хто віддав життя за Україну й за кожного з нас.

На війні медики не носять білих халатів — вони працюють у бронежилеті й у касці, сплять зі зброєю, оперують під обстрілами, носять поранених на своїх плечах та ночують разом із бійцями в окопах.

Як це — працювати, коли здається, що навколо суцільне пекло, не на словах знає начальник чернігівського військового госпіталю полковник медичної служби Олександр Слєсаренко. Свій перший бойовий досвід він здобув під час війни в Афганістані, де служив у складі 80-ї окремої розвідувальної роти 103-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії. Медсанбати, військові шпиталі, пісок і кров, невідворотність втрат, безперервний конвеєр поранених — усе це на межі життя та смерті довелося пройти тоді ще зовсім молодому лікарю. Кожен день у «Афгані» дорівнював року. На його рахунку сотні врятованих життів офіцерів і солдатів у країні «пекучого сонця», а також безліч історій, які військовий лікар проніс крізь життя. Хоча він не любить розповідати про ті події і відбувається коротким: «На війні як на війні».

У 2014 році Чернігівський військовий госпіталь відкрив нову сторінку своєї історії. З початком бойових дій на сході нашої країни роботу медичного закладу перелаштували під воєнні потреби: працювати доводилося цілодобово. Загалом у шпиталі, розрахованому на 200 пацієнтів, розгорнули 330 ліжок. Спочатку палати наповнювалися мобілізованими бійцями з полігонів, а згодом до Чернігова почали доставляти перших поранених героїв-захисників.

Військовий медик неодноразово особисто виїздив у район бойових дій для безпосередньої участі в наданні медичної допомоги пораненим.

Двоє синів Олександра Слєсаренка також обрали для себе нелегкий шлях батька і стали військовими лікарями.

З початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну Олександр Петрович знову змінив свій білий халат на бронежилет і надавав допомогу безпосередньо в місцях бойових дій.

І його неоціненний досвід, здобутий у далекій гірській країні, а також на сході України в суворих умовах війни, допомагає військовому медику рятувати життя сьогодні, у час, коли українське небо розривають ракети ворога, що нищать українські міста. Навіть у таких умовах він звик працювати на повну силу і спокійно, без прикрас говорить про свою роботу.

— Допоки в Україні триватиме війна, ми, військові медики, ні на мить не покладатимемо своєї зброї — медичних інструментів, за допомогою яких разом із нашим народом наближатимемо перемогу. Це важке випробування для кожного українця, яке ми мусимо пройти заради майбутнього наших дітей, — запевняє полковник.

Він впевнений, що якщо пройшов і витримав криваву війну під чужим небом, то ніколи не здасться й у боротьбі за рідну країну.

Олександр Слєсаренко — кавалер двох орденів Червоної Зірки та ордена «За службу Батьківщині» ІІІ ступеня, орден Данила Галицького, Заслужений лікар України. 11 квітня 2022 року президент присвоїв йому звання Героя України.

«Він організував цілодобове надання медичної допомоги пораненим, зокрема з операційним втручанням. Завдяки його роботі було врятовано життя понад 450 військовослужбовців та 600 цивільних осіб, з яких 50 – діти», йдеться на сайті президента України.

Джерело