Загиблі герої Чернігівщини: Дмитро Крошка

 “Я досі його чекаю, мені здається, що він скоро повернеться”. Так говорить Євгенія про смерть свого чоловіка Дмитра Крошки, який загинув 30 березня, обороняючи Ніжин від наступу російських військ.

Командир військової частини, де служив Дмитро, розповів, що він загинув при виконанні бойового завдання. Автомбіль розстріляли російські війська. Разом з Дмитром, загинули два його побратими.

“Вони загинули при виконанні бойового завдання біля села Велика Дорога. Їхали колоною, їх машина була всередині. У машині були боєприпаси, зброя. Машину підбив ворожий снаряд, це було 30 березня у першій половині дня. У машині були 4 чоловіки, одного викинуло з машини, він залишився живий, троє, на жаль, загинули. Вони були мінометниками”, – розповів командир військової частини.

 24 лютого коли почалося повномасштабне вторгнення російських військ, дружина Дмитра Євгенія була в Києві на роботі. Про наступ росіян сповістив чоловік. У цей день його викликали у військову частину. Євгенія каже, одразу повернулася з роботи в Ніжин та поїхала в село. Не бачила чоловіка з 20 лютого.

Дмитро Крошка контракт зі ЗСУ підписав у 2015 році. Торік був чотири місяці у зоні ООС, повернувся та продовжив контракт на три роки. У бійця зали–шився 6-річний син Тимофій, який і до тепер питає, де його батько, та коли повернеться.

“Я завжди йому відповідаю, що тато на небі, він зірочка. Я сказала сину, що батько загинув. Мені, здається, він ще цього не усвідомив”, – каже Євгенія.

“Ми познайомилися в соцмережах. Я перша йому написала. Ми спілкувалися десь два тижні, потім він мені запропонував вийти заміж за нього. Ми почали жити разом, а потім одружилися”, – з посмішкою згадує Євгенія.Свій 33-тій день народження Дмитро відсвяткував 26 березня. У подарунок від молодшого брата Антона отримав білі кросівки.

“Його коментар с цього приводу був: “О, білі капці, дякую (сміявся). У пошуках самого себе, Дмитрик був на справді все життя. Знайшов себе відносно нещодавно, коли відмовився абсолютно від будь-якого алкоголю та почав займатися спортом”, – говорить брат Антон.

 Він розповідає, що брат вірив у перемогу України над Росією. Він усіх в цьому запевняв:

“Він вірив у нашу перемогу і все робив для цього. Величезна купа планів була після перемоги, йому було задля кого жити: свого сина та дружини, молодшого брата та мами”.

Дмитро Крошка отримав посмертно нагороду “За мужність” lll ступеня. Разом з побратимами його поховали 31 березня у Ніжині.

Джерело