Загиблі герої Чернігівщини: Дейнеко Василь. Соловей Микола. Каморда Олександр

Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Мирове Краматорського району Донецької області 1 вересня 2026 року загинув старший солдат Василь Дейнеко.

Військовий народився 21 жовтня 1981 року в місті Прип’ять Київської області.

Навчався в середній школі №270 м. Києва. Після закінчення школи навчався у Київському училищі № 25 та здобув спеціальність «електрозварювальник». Після чого працював у Київському  судобудівельно-судоремонтному заводі. Останнім часом працював в комерційних структурах на різних посадах. Із 2002 року родина воїна проживає в селі Єрків Козелецької селищної ради.

19 березня 2021 року чоловік добровільно був призваний на військову службу ТЦК та СП м. Києва. Удома на солдата чекали батько, дружина, доньки, брат і сестра з родинами. Попрощалися з воїном 11 вересня 2026 року, в Києві.

Соловей Микола Миколайович народився 20 березня 1996 року в селі Русанів Броварського району Київської області. Коли йому виповнилося лише пів року, родина переїхала до Галиці. Саме тут пройшли його дитинство та шкільні роки. У 2013 році закінчив Галицьку загальноосвітню школу I–III ступенів.

Після школи навчався у Київському професійному енергетичному ліцеї, здобув професію слюсаря-електромонтажника з правом виконання робіт з підвищеною небезпекою. Працював у Києві.

З 2021 року Микола проходив строкову військову службу у 198-му Навчальному центрі Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

З перших днів повномасштабної війни він став на захист України у складі Національної гвардії України. Служив гранатометником 2-го відділення 1-го взводу спеціального призначення 1-ї роти 6-го батальйону спеціального призначення полку «Азов». Його військовий позивний — «БОТ».

Микола мужньо та віддано виконував бойові завдання на різних складних напрямках фронту.

30 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Софіївка Краматорського району Донецької області Микола Соловей загинув від вогнепального кульового поранення.

Він до кінця залишився вірним військовій присязі, проявивши стійкість і мужність у боротьбі за суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України.

КАМОРДА ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ народився 19 липня 1983 року в селі Красилівці. Тут закінчив місцеву школу, згодом у місті Бахмачі здобув професію токаря. Життя привело його до с. Курінь, де він працював на місцевому сільськогосподарському підприємстві, а пізніше оселився в селі Бахмачі.

22 лютого 2023 року Олександр добровільно став на захист України. Пройшов медичні курси та виконував надзвичайно відповідальну й небезпечну роботу: спочатку як бойовий медик-водій, а згодом у складі евакуаційної групи, рятуючи поранених і вивозячи їх із самого поля бою.

Свій останній бій Герой прийняв на Краматорському напрямку. Внаслідок отриманих поранень, несумісних із життям, Олександр загинув.

Він залишив після себе найдорожче — дружину, дітей, матір, братів і сестер. Для них він назавжди залишиться рідною людиною, люблячим чоловіком і батьком, сином та братом.

Ті, хто знав Олександра, пам’ятатимуть його позитивним, енергійним, життєрадісним. Людиною, яка несла в собі силу й тепло навіть у найважчі часи.