Загиблі герої Чернігівщини: Драган Олександр. Чмига Микола. Лесенко Микола

Драган Олександр Михайлович народився 15 листопада 1978 року в селі Линовець Прилуцького району Чернігівської області. У 1983 році сім’я Драганів переїхала в смт Арбузинка Миколаївської області. Батьки Олександра – Михайло Антонович та Надія Олександрівна працювали в колгоспі. Олександр навчався в Арбузинській середній школі №2. Після її закінчення навчався на курсах трактористів в районній сільгосптехніці. Потім працював трактористом в колгоспі.

В 2014 році, в зв’язку з  воєнними подіями на Сході,  добровольцем пішов захищати  кордони нашої держави. Брав участь в антитерористичній операції на території Донецької області в с. Мар’їнка та під м. Маріуполем. Службу проходив у складі 79 аеромобільної бригади  навідником БТР-70. Ризикуючи життям, боронив український народ від нападів сепаратистів на території Донецької області.  Був поранений. 31 жовтня 2016 року демобілізувався.

В березні 2022 року добровольцем пішов захищати цілісність нашої держави від збройної агресії російської Федерацїї.

21 липня 2023 року боєць 7 -го окремого батальйону «Арей» Української добровольчої армії 129 Криворізької бригади ТРО Драган Олександр Михайлович (позивний «Бурий») загинув внаслідок контактного стрілецького бою з військовими російської федерації при просуванні вулицями населеного пункту Старомайорське Донецької області. Йому було 44 роки...

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно),

Захисник Чмига Микола Миколайович 
народився 12 грудня 1989 року. Після закінчення дев’яти класів Борзнянської середньої школи вступив до Борзнянського державного сільськогосподарського технікуму, де здобував фах за спеціальністю «Бджільництво». Навчання завершив у 2009 році. Згодом проходив строкову військову службу. Працював у ЗАТ «Агропромбуд», озеленювачем дерев у Садовому Центрі «Далас», охоронником у Києві. Останнім часом заробляв на життя власною працею, брався за різну роботу.
Микола любив риболовлю. У пам’яті рідних і знайомих він залишиться спокійним, доброзичливим чоловіком, який умів ладнати з людьми та не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував.
26 серпня 2026 року Миколу призвали на військову службу Другим відділом Ніжинського РТЦК та СП. Він став до лав Захисників, аби боронити рідну землю, свободу й незалежність України. Виконав свій обов’язок перед державою ціною власного життя. Його шлях Воїна обірвався надто рано, а разом із ним залишилися нездійсненними всі плани, які ще зовсім недавно були частиною його майбутнього.

У загиблого Захисника залишилися батько, брат і бабуся. 
Микола Лесенко
народився 14 грудня 1969 року в селі Карильське на Коропщині. Після закінчення школи працював теслярем у рідному селі.

У травні 2024 року чоловік долучився до лав ЗСУ.

Після проходження військового навчання опанував фах сапера та служив у інженерно-саперному взводі 152-ї бригади. Виконував бойові завдання на Дніпропетровщині, Донеччині та Херсонщині.

«Його військова робота була пов'язана з особливою небезпекою, адже доводилося працювати з мінами та виконувати завдання під ворожими обстрілами. Через стан здоров'я згодом був звільнений з військової служби», — пишуть у громаді.

16 листопада 2026 року солдат Микола Лесенко помер у лікарні внаслідок хвороби.

«У рідному селі чоловіка знали як працьовитого, вправного господаря, майстра на всі руки із доброю, спокійною вдачею. У нього не було власної родини. Мама, про яку він дбав, відійшла у вічність... У Карильському залишилася двоюрідна сестра», — пишуть у громаді.

Попрощалися та поховали захисника у рідному селі.

 

Коментарі

Популярні публікації