Загиблі герої Чернігівщини: Драган Олександр. Чмига Микола. Лесенко Микола
Драган Олександр Михайлович народився 15 листопада 1978 року в селі Линовець Прилуцького району Чернігівської області. У 1983 році сім’я Драганів переїхала в смт Арбузинка Миколаївської області. Батьки Олександра – Михайло Антонович та Надія Олександрівна працювали в колгоспі. Олександр навчався в Арбузинській середній школі №2. Після її закінчення навчався на курсах трактористів в районній сільгосптехніці. Потім працював трактористом в колгоспі.
В 2014 році, в зв’язку з воєнними подіями на Сході, добровольцем пішов захищати кордони нашої держави. Брав участь в антитерористичній операції на території Донецької області в с. Мар’їнка та під м. Маріуполем. Службу проходив у складі 79 аеромобільної бригади навідником БТР-70. Ризикуючи життям, боронив український народ від нападів сепаратистів на території Донецької області. Був поранений. 31 жовтня 2016 року демобілізувався.
В березні 2022 року добровольцем пішов захищати цілісність нашої держави від збройної агресії російської Федерацїї.
21 липня 2023 року боєць 7 -го окремого батальйону «Арей» Української добровольчої армії 129 Криворізької бригади ТРО Драган Олександр Михайлович (позивний «Бурий») загинув внаслідок контактного стрілецького бою з військовими російської федерації при просуванні вулицями населеного пункту Старомайорське Донецької області. Йому було 44 роки...
Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно),
У травні 2024 року чоловік долучився до лав ЗСУ.
Після проходження військового навчання опанував фах сапера та служив у інженерно-саперному взводі 152-ї бригади. Виконував бойові завдання на Дніпропетровщині, Донеччині та Херсонщині.
«Його військова робота була пов'язана з особливою небезпекою, адже доводилося працювати з мінами та виконувати завдання під ворожими обстрілами. Через стан здоров'я згодом був звільнений з військової служби», — пишуть у громаді.
16 листопада 2026 року солдат Микола Лесенко помер у лікарні внаслідок хвороби.
«У рідному селі чоловіка знали як працьовитого, вправного господаря, майстра на всі руки із доброю, спокійною вдачею. У нього не було власної родини. Мама, про яку він дбав, відійшла у вічність... У Карильському залишилася двоюрідна сестра», — пишуть у громаді.
Попрощалися та поховали захисника у рідному селі.





Коментарі
Дописати коментар