Живопис на чорному полотні: Олександр Оніщенко

Олександр Оніщенко – відомий в Європі чеський художник українського походження, автор унікальної техніки живопису на чорному, власник празької приватної галереї «Jakubska».
У 1989 році Оніщенко зробив свій вибір: чорне полотно, мастихін, експресія та краса світу, в якому кожен глядач мріє лишитися назавжди. Його яскраві, фактурні, живі картини сповнені любов’ю до життя, глибиною драматизму, іронією і торжеством самотності, як невід’ємної частини справжнього творця. Техніка живопису на чорному полотні є винаходом та лейтмотивом творчості Оніщенка. Свою знамениту техніку винайшов у 1986 році в Болгарії. Прийом поглиблює акцент на сюжетній лінії зображення, підкреслює деталі та відтворює особливу атмосферу. А головне – стимулює автора експресивно та швидко працювати над картинами, що і надає їм особливої емоційності. Народився в Чернігові. В Чехії від 1991 року. Неоімпресіоніст, авангардист. Роботи Олександра Оніщенка виставлялися в Чехії, Франції, Іспанії, Німеччині, Великобританії, США, Малайзії. Їх можна побачити в постійних експозиціях «Broadmoor Galleries» у Колорадо Спрінгс і «Filsinger galleri» в Палм-Дезерт (США), а також «the GALLERY@ star hill» в Куала-Лумпур (Малайзія) і «Galerie Jakubska» в Празі, яка тісно співпрацює з Канзаським університетом. Засновник «Приватної Міжнародної Художньої Школи Чорного Полотна». Проводив майстер-класи в Національній академії мистецтв, культури та спадщини Малайзії «ASWARA» в Куала-Лумпур.У вільний час Олександр Оніщенко фотографує, має в Празі власне ательє. Художник живе у костелі св. Яна Непомуцкего початку XVIII ст. в містечку Мельник, який відреставрував власними руками.

– Моя техніка розлетілася по всій Європі, – розповідає Олександр Оніщенко. – В Італії навіть почали продавати промислове чорне полотно. Біле тло називають «порожнім», та воно віддзеркалює сотні барв, а чорне – це всепоглинаюча безодня. Спробуй заповнити життям космічну чорну діру! Творчість – це пошук відповіді на питання, хто ми такі і що тут забули? У темряві її можна шукати зі свічкою, – вдень вогню не побачиш. Я часто знаходжу Жінку. Як уособлення природи – незбагненої, некерованої, незрозумілої. Я багато мандрую і нещодавно побував на китайському кордоні з Тибетом. От де незвична жіноча краса! Природна, з такими цікавими інтонаціями, відкрита, піддатлива. Та для мене найгарнішими завжди будуть українки. Ну, а Чехія – це яскраво виражений матріархат, хоча чоловіки цього і не визнають.

Вашій увазі інтерв'ю з художником: https://420on.cz/magazine/culture/50399-hudozhnik-aleksandr-onischenko-lyubit-nado-segodnya

https://www.youtube.com/watch?v=AFiy0oDpVJc