Георгій Вороний. Спадок у дітях!

Георгій Феодосійович Вороний – вчений виняткових математичних здібностей. Він належить до когорти найвідоміших математиків. В кожній галузі наукових пошуків, якими займався вчений, його внесок сприяв створенню нового напряму досліджень. А, як відомо, це найвище визнання для вченого. Справжнє ж значення його наукових праць відкрилося лише в наш час у зв”язку з розвитком таких галузей знань, як комп”ютерна графіка, створення штучного інтелекту. Нині його праці використовують фахівці всіх розвинених країн.
Для вас ми підготували і видали краєзнавчий дайджест серії "Роде красний - роде наш прекрасний" https://ru.calameo.com/read/004098625967e8f05fee9.
Вчений залишив після себе 12 основних робіт. Вони вирізняються глибиною і довершеністю викладу. Борис Делоне писав про них: "У Вороного всього шість великих і шість малих праць. Кожна з великих праць або капітальна в даному обсягу, або відкриває велику ділянку досліджень; навіть кожна мала праця Вороного незвичайно оригінальна і часом по-новому спрямовує дослідження".
Але Георгій Вороний залишив після себе і талановитих дітей. Що відомо про них?
Георгій Георгійович Вороний-син першим у світі зробив операцію з трансплантації органу людини (нирки). Всесвітньо відомий хірург, професор Вороний Юрій Юрійович (згідно з метриками Георгій Георгійович) належить до шанованого планетою дворянського роду з козацьким корінням. 
Народився молодший син Георгія Вороного 9 (21) серпня 1895 р. у с. Журавці. Отримав ім’я батька – Георгій Георгійович. Його дитинство пройшло у Варшаві. Закінчив Прилуцьку гімназію. У 1913 р. вступив на медичний факультет університету Св. Володимира у Києві і в роки Першої світової студент-медик працював у перев’язувальному загоні Червоного Хреста.
Вороний закінчив медінститут, 5 січня 1921 р. затверджений у званні лікаря, працював хірургом. Тоді за порадою змінив ім’я на Юрія Юрійовича. В 1921 р. Юрія Вороного зарахували професорським стипендіатом кафедри хірургії, якою керував проф. Є. Г. Черняхівський. Після закінчення аспірантури – асистент Харківського медичного інституту. У 1931-1934 рр. Юрій Юрійович – головний лікар у Херсоні. Разом із дружиною та двома дітьми вони жили у будинку лікарні.
3 квітня 1933 р. о 21.00 було завершено першу в світі операцію з пересадки нирки. 
Операцією Юрій Вороний довів на практиці, що живій людині можна пересаджувати в клінічних умовах не лише фрагменти тканин, а й цілі органи. Так почався новий етап у розвитку світової клінічної трансплантології, звіт про що був опублікований в італійському журналі «Vinerva Chirurgica», в якому зазначалось, що нирка включилась у кровообіг і почала самостійно функціонувати.
У 1935 р. Ю.Ю. Вороному був присуджений ступінь кандидата медичних наук без захисту дисертації, а в 1936 р. він був призначений завідувачем кафедри хірургії Харківського стоматологічного інституту «на правах професора».
З початком радянсько-німецької війни Ю. Вороного перевели у розпорядження міськвідділу МОЗ Харкова із обслуговування поранених з цивільного населення, а, отже, лікар був залишений на окупованій території. До лютого 1942 р. Вороний доліковував поранених, поки не була спалена 12-а лікарня на Холодній горі. Тут Юрій Юрійович зробив ще одну унікальну операцію, пришив дівчині відірвану вибухом руку. У 1956 р. він отримав листа від Н.І. Дижевської зі словами: «Пишу Вашою правою рукою…».
І закрутило: рятував родину у селі, де працював лікарем; був хірургом у складі медсанбату 8-ої гвардійської дивізії генерала Суржакова; опинився у німецькому полоні, вдало втік. З 1944 р. він працював у лікарнях Житомира. Ю.Ю. Вороний продовжував займатися питаннями пересадки нирки. Як писав проф. М.Б. Мирський, «у 1949 р., працюючи в Житомирській обласній лікарні, він виконав ще 4 операції з пересадження трупної нирки хворим на важкий хронічний нефрит».
З 1950 р. працював у Києві в Інституті ім. О.О. Богомольця завідувачем відділенням експериментальної хірургії. У 1952 р. Юрій Юрійович захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. У 1953-1961 рр. Ю. Вороний працював у Київському інституті гематології і переливання крові. Ю. Вороному належить 48 наукових праць, багато з них ішли під грифом «секретно».
Помер Ю. Ю. Вороний у Києві 13 травня 1961 р. на 66-му році життя від хронічного коронарного захворювання.
Старший брат Вороний Олександр Георгійович (1892—1946) лікар-онколог, працював головним лікарем у Яготині. У 1938 р. винайшов спосіб лікування раку. Деякі види пухлин йому вдавалось ліквідувати. Одужували шлункові хворі. Олександр Вороний вивчив санскрит, захоплювався окультними науками. У 1938 році після доносу Олександр Вороний був заарештований і загинув у ГУЛАГ’у.
Найстарша сестра, Олександра Георгіївна Ворона-Полуботко (1894—1966) — філолог. Вона закінчила Вищі жіночі курси, у 20-30-тих рр. викладала в інституті, де підвищували освіту вожді (ФОН – «факультет особого назначения»). Олександра виступала зі статтями про українську літературу. Її чоловік – Костянтин Полуботко, науковець, працював у ВУАН. У 1937 р. його заарештували і вислали на Охотське море. Він працював у риболовецькому господарстві, але через погане здоров’я невдовзі помер. Олександра Георгіївна померла в будинку інвалідів.
Загубилися на Біломорканалі сліди небожа Андрія Вороного, археолога, який виявив Журавську палеолітичну стоянку…
Середня сестра Ворона-Василенко Марія Георгіївна (1900—1984) — вчитель української мови, працювала у Білій Церкві. Чоловіка її, Василя Василенка, ветлікаря, заарештували і закатували, тому що він відмовився доносити на свого підлеглого, і нахабно носив вишиванку.
Марія отримала 10 років, відбувала термін на Далекому Сході. Марія Юріївна Василенко прожила 84 роки.
Молодша сестра Олена Георгіївна Ворона-Гришко (1906—1993) — лікар-стоматолог.
Як бачимо, Георгій Феодосійович Ворнив залишив після себе не тільки багатий науковий спадок. Діти його також були гордістю нашої країни!