"Літературний Чернігів" - 30 років праці задля української культури
Часопис і митці, які творили його, друкуючи свої твори, заслуговують бути вписаними в історію української літератури..
Письменники старшого покоління, літературознавці, дослідники історії нашого краю, маститі, по-справжньому талановиті, молоді і зовсім юні — усі вони цікаві доробком, який потрапляє в редакцію.
Михась Ткач каже: "Я не дотримуюсь тої думки, що талант собі дорогу проб’є. То стараюсь підтримувати здібну творчу молодь. І багато з тих, кого я підтримав, чиї твори вперше були надруковані в «Літературному Чернігові», то вже відомі письменники, які видали по кілька книжок як в Україні, так і за кордоном. Їх імена називалися уже не раз мною.
Неймовірно радію, коли до редакції потрапляють високохудожні твори. Дуже приємно, що журнал відкрив молодого талановитого поета Станіслава Новицького, надрукувавши його добірки. Сучасна поезія, яка опирається на народні традиції, образно – символічна, і глибоко національна"
На Чернігівщині здавна були глибокі літературні традиції. Ми знаємо про духовне піднесення у другій половині 17-го століття, часів Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича, який писав книги, музику, заснував друкарню, хорову капелу, яка славилася високою виконавчою майстерністю .
У середині 19-го століття на Чернігівщині, зокрема в Чернігові літературно-мистецьке життя, коли тут жили і творили Леонід Глібов, Опанас Маркович, пізніше Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, було достатньо розмаїте, як на той час. Не дивлячись на те, що все національне постійно піддавалось забороні.
Період більшовицький — неоднозначний. Ідеологічна за ангажованість, цензура змусила багатьох письменників писати пафосні агітки, прославляти партію, творити так звану соціалістичну культуру. Хоча слід сказати, що не всіх. Василь Симоненко, Григір Тютюнник та багато інших писали таки правдиво. За цей час була майже знищена українська культура, наша пісенність, народні традиції, обряди.
Після проголошення незалежності України все це треба було відновлювати. І журнал «Літературний Чернігів», заснований у 1992 році, один із перших в Чернігові постав проти антиукраїнського режиму, застою і провінційності. Його заслуга у відродженні духовності рідного краю неоціненна. Він об’єднав навколо себе місцевих літераторів, краєзнавців,творчу інтелігенцію, молодь, яку поширювали на його сторінках правдиве слово. Він пожвавив літературний процес в області, дав багатьом молодим путівку у велику літературу.
Війна, на жаль, внесла корективи, видавати стало важче, ми дещо втратили — як число передплатників, так і фінансову підтримку держави. Проте, завдячуючи автора, небайдужим читачам, які люблять журнал і підтримали фінансово, він, як і раніше йде до читача, хоч і меншим накладом.
30 років – це вже епоха.
Михайло Михайлович пояснює, що війна, на жаль, всі задуми перекреслила враз, вибила з творчої колії. Писати твори – це не прогулянка до лісу. Чернеток написано багато, шухляди забиті ними, але то тільки чернетки. А щоб стали вони художнім твором треба осмислити ті події заново, систематизувати, знову увібрати їх в своє серце.
А це значить, що треба буде жити персонажами твору, а не тривогами і болями за майбутнє України. Писати так, як писав раніше, і про що писав уже не вийде. Нова епоха, нові потрясіння, інші люди зі своїм світосприйняттям. Потрібно переосмислення того, що відбувається. Все необхідно буде починати з нуля, як по початках, коли взяв вперше перо в руки... І час такий прийде – і для мене, і для інших творців уже нового покоління.
Настав час нам пробудити свою свідомість. Невдалий військовий союз із Московщиною на довгі роки зупинив процес духовного об’єднання українців. Москва потоптала права Козацької України, з того часу веде війну з нами, асимілює, морить голодом, гноїть в тюрмах, катує в підвалах, давить танками. І сьогодні – це одна з вирішальних битв з нею – або ми будемо, або зникнемо, як нація. Об’єднаємося — і перемога буде за нами. І це об'єднання має бути по всіх фронтах - культурному, науковому, освітньому., на рівнях громад і пересічних людей. Таким чином всі внесуть свою часточку у нашу перемогу.
Коментарі
Дописати коментар