Історії Воїнів: молодший лейтенант Олена

«Це була безсонна ніч. Ми як раз відпрацьовували робочі карти, готували особовий склад. Тобто війну я зустріла на місці служби і вже була в повній бойовій готовності», — згадує початок повномасштабного вторгнення росії в Україну командир механізованого взводу однієї з військових частин ОК «Північ» молодший лейтенант Олександра.

У свої 24 роки дівчина могла б стати успішним дизайнером або архітектором-будівельником. Саме такі спеціальності вона отримала у цивільному житті. Однак майбутній офіцер і командир Збройних Сил України підписала контракт у 2016 році і почала службу з солдатського звання. Набувала навички та знання у Навчальний центр ім. князя Ярослава Мудрого . Потім навчання, курси, кафедра військової підготовки… Відтак, пройшовши всі щабелі підготовки, дівчина виросла до офіцера. Була на ротації на сході України, виконувала задання у Мар’їнці, Красногорівці…

Зізнається, що становлення на посаду, яка більш типова для чоловіків, було проблематичним. Однак Саша поламала стереотипи і наразі професійно виконує поставлені задачі.

З початком воєнних дій в області перебувала на бойових позиціях біля «Епіцентру» у Чернігові. Далі були переміщення відповідно до наказів командирів.

Найбільше за час війни на Чернігівщині в пам’яті Олександри закарбувалися місцеві мешканці: «Запам’ятала наших людей. Ти попереджаєш їх про ракетну небезпеку, а бабуся з дідусем спішать передати тобі варену картоплю. А коли переміщувалися на БМП містом, жіночка намагалася передати буханку хліба, закинути нам на машину», — сміючись згадує дівчина та запевняє, що саме заради таких людей вони і воюють з ворогом.

Олександра не розуміє, як у сучасному світі може існувати таке нелюдське відношення, і на скільки не має грані у людської жорстокості. Такого не має бути: «Російські окупанти – це жорстокі нелюди, яких не має існувати на нашій планеті. Натомість українські захисники – це символ нескореності та незламності. Це просто кіборги у різних постатях».

Тому бажає українцям бути людяними один до одного, не забути, через що уже пройшли у звільнених містах, щоб не допустити знову.

Коментарі