Історії Воїнів: військовослужбовець Юрій

«З початком повномасштабної війни росії проти народу України, страху мабуть, не було, лише лють. Лють за те, що сусід, з яким наче як і спілкувались, пішов на мене жорстокою та кровавою війною. Завдяки тому, що раніше брав участь у військових зборах, було хоч якесь розуміння, що робити.

В той день, 24 лютого, з початком агресивних дій «сусіда», я пішов до збірного пункту, отримав зброю й долучився до лав територіальної оборони. Охочих в чергах, за зброєю, була просто неймовірна кількість, мабуть й уявити такого б не зміг. Наші люди об’єднались проти ката загальною ненавистю, з метою скорішої перемоги. Чернігів кажуть місто-герой, але на мою думку – це фортеця, так як оборонці стали стіною, задля захисту рідного краю. Оборона відбувалась абсолютно по всьому периметру Чернігівщини, були й прориви ворога. Ми постійно змінювали місце дислокації, переїздили з одних позицій на інші. Там де вдавалось, ми відбивали їх атаки. У скрутні хвилини надихала й дивувала сміливість побратимів, котрі підтримували один одного.

Зараз ми більш підготовлені й навчені. У нас є все необхідне для того щоб не пустити їх до міста. Найголовніше звичайно, це наші люди, котрі зроблять все і навіть трішки більше, для того щоб всі росіяни котрі захочуть до нас завітати, залишились в нашій землі назавжди».

Джерело: Регіональне управління Сил ТрО “Північ” Збройних Сил України