Загиблі герої Чернігівщини: Андрій Харченко. Владислав Грищенко

Андрій Андрійович Харченко народився 13 грудня 1985 року у місті Прилуки. Тут він навчався у місцевій школі №3, із відзнакою закінчив Ладанський ліцей, після цього проходив строкову службу в смт. Десна. До початку повномасштабного ворожого вторгнення 37-річний чоловік певний час працював за кордоном, але після 24 лютого повернувся на Батьківщину та добровільно долучився до лав Збройних сил України.

Українську землю захищав у складі 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Він був майстром відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

До 14 липня захисник разом з побратимами відважно стримували ворога на Луганщині. Того рокового дня підрозділ Андрія виконував чергове бойове завдання та перебував зі своїми побратимами на території місцевої школи. Внаслідок влучення артилерійського снаряду будівлю школи було зруйновано, загинуло багато військовослужбовців. На жаль, врятуватися з того пекла нашому воїну-земляку не судилося…

Вдома на нього чекали батьки, дружина та двоє дітей.

17 липня провести Героя в останню путь прийшли понад дві сотні містян: друзі, близькі, однокласники, вчителі. Труну із тілом загиблого воїна пронесли на руках центральною вулицею Прилук – Київською. В знак шани та скорботи прилучани ставали на коліна. Поховали Героя Андрія Харченка на місцевому кладовищі.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Владислав Анатолійович Грищенко народився 5 листопала 1996 року в смт. Сосниця. Тут закінчив школу та вступив до Сосницького сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку, де отримав освіту за спеціальністю «бухгалтер».

У 2017 Владислав проходив строкову військову службу, потім підписав контракт з Національною Гвардією України, де і прослужив до 2020 року. Військовий брав участь в АТО та ООС на сході країни. Тепер же захисник боронив Україну у складі 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, яка в пекельних точках стримує наступ росії.

На жаль, 14 липня під час виконання бойового завдання Грищенко Владислав отримав важкі поранення, несумісні з життям…

Мати втратила єдиного сина, свою опору...

17 липня рідні та близькі провели земляка в останню путь, попрощавшись у св. Михайлівській церкві та поховавши його на В'юниському кладовищі смт. Сосниця.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).