Загиблі герої Чернігівщини: Андрій Близнюк. Юрій Лихута

Андрій Петрович Близнюк народився 10 жовтня 1979 р у Ніжині. Закінчив ЗОШ №13. Як розповідає сестра Андрія Наталія, її брат зростав веселим та життєрадісним хлопцем, брав участь в різній самодіяльності, був «душою» компанії. Дуже любив грати в футбол, навіть мріяв стати футболістом. Після закінчення 11-го класу юнак вступив до місцевого училища №35, де вивчився на водія. Потім пішов до армії, служив під Одесою. По закінченню військової служби вступив до Ніжинського агро-технічного інституту, здобув спеціальність інженер. Деякий час працював в Києві за спеціальністю, в його трудолюбивих руках «все горіло».

Чотири останні роки Андрій з дружиною та сином Нікітою проживали в Ірпіні, придбали квартиру, раділи життю.

Після 24-го лютого чоловіку вдалося вирватися із Ірпеня та вивезти родину на Західну Україну. Сам же вирішив долучитися до оборонців Батьківщини. Андрій, який ніколи в житті не брав до рук зброї, пішов добровольцем записуватись до ТРо, але його не взяли, бо вже набрано було достатньо людей. Згодом чоловік пішов добровольцем в Наддвірнянський військомат, звідки був направлений до Новояворівського полігону, а звідти вже в Апостолово Дніпропетровської області. Він міг не піти до армії через травмоване око і поганий зір, але пішов, бо розумів, що своїми вмінням автомеханіка може бути корисним на передовій.
Андрій – майстер своєї справи, якого багато хто знав у Ніжині та Ірпені саме за його фаховість, професійність і безвідмовність. Його золоті руки оживляли найбезнадійніші мотори. Саме ремонтом військової техніки він і займався на передовій.

Сестра та дружина Андрія згадують, що він мав позитивний настрій та всіх завжди підбадьорював. Після перемоги хотів з побратимами приїхати до Ніжина та відсвяткувати цю подію.

Але цього вже ніколи не станеться... 22 липня під час виконання бойового завдання Захисник потрапив під ворожий ракетний обстріл в місті Апостолово на Дніпропетровщині - отримані травми виявилися несумісними з життям.

Андрія не стало. Немає прекрасної, щирої, доброї душі Людини. Його вбила російська армія, російська ракета, російська загарбницька війна.

Крім дружини, сина і сестри в Андрія залишились мама та 82-річна бабуся.

29 липня Ніжин провів солдата Андрія Близнюка в останюю путь. До Собору Всіх Святих прийшли рідні, друзі, товариші, однокласники, ніжинці, щоб назавжди попрощатися із мужнім та хоробрим воїном. Поховали Захисника на фрунзівському кладовищі.

Юрій Дмитрович Лихута народився 9 червня 1973 року у Ніжині. Тут він навчався у різних школах - № 1, №15 та №14, адже разом з родиною кілька разів довелося змінювати місце проживання. Після школи Юрій вирішив навчатися на оптика-технолога, пізніше закінчив Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя та отримав освіту психолога. Наш земляк професійно займався хокеєм та мав з цього виду спорту перший спортивний розряд.

Брат Юрія, Микола, згадує, що той у дитинстві багато часу проводив на вулиці з друзями, мав сталевий характер, був справжнім бійцем та мріяв служити у морфлоті. Друзі пам’ятають чоловіка щедрим, а дружина – чесним і справедливим.

З початком повномасштабного ворожого вторгнення Юрій вирішив долучитися до оборонців Чернігівщини, брав участь у боях під селом Велика Дорога Ніжинського району. Пізніше у складі 54-ї окремої механізованої бригади зі зброєю в руках давав гідну відсіч ворогу на Донеччині.

На жаль, 23 липня під час виконання бойового завдання біля села Званівка Бахмутського району підрозділ Юрія потрапив під ворожий ракетний обстріл, від щільного вогню російських окупантів врятуватися не вдалося. Захисник загинув...

Того дня дружина Наталія втратила коханого чоловіка, донька Катя та син Радіон – люблячого батька, а онука Регіна – дідуся.

26 липня Ніжин з болем та скорботою проводжав Захисника Юрія Лихуту в останню путь. Відспівали Героя у храмі Всіх святих, а поховали на "Алеї Слави" Фрунзівського кладовища.

Джерело: Чернігівський обласний ТЦК та СП; nizhyn.city; Ніжинська міська рада