Страшні міфи Чернігівщини: краєзнавчі замальовки

Прокляті могилі Придесення

Перейдемо тепер до інших історій, в яких фігурують померлі. Різні народи вважали, що мерці можуть виходити зі свої могил та шкодити людям. Привиди можуть лякати живих, а вампіри – навіть пити кров. В Україні довгий час вважали, що мерці на тому світі ведуть життя, схоже на людське та навіть відзначають православні свята. З цим віруванням пов’язана одна легенда, що її розповідали в селі Семенівка на Чернігівщині. 

Мешканці однієї з хат після заговіння пішли ночувати до сусідів, а рештки вечері лишили для мерців, які теж мали прийти на заговіння. Всі пішли, а маленьку дівчинку – хазяйську дочку забули. Дитина залізла на піч та й заснула собі. І тут відкриваються двері і заходить покійний дід. Дівчинка відразу прокинулася. В хаті тихо, горить каганець, а на столі видно залишки вечері. Дід роззирнувся та й присів на покуті. Через деякий час до діда приєднався покійний дядько. А потім пішли різні самогубці, п’яниці та злодюжки. Один з тих, що повісився, так і прийшов з мотузкою на шиї.

І тут придивляється дівчинка – щось незрозуміле стоїть у дверях, старається пройти. Виявилося, що це покійний сусід, що колись позичав соху, так з нею і прийшов. Дівчинка захотіла допомогти небораці та як вигукне: «Проходь боком!». Тут всі мерці і щезли, наче нікого і не було в хаті. Так того разу покійникам і не довелося повечеряти.

Як небіжчиця-мати ледве не загубила свого сина

Є своя страшна легенда про покійників і у селі Муравейка. У цьому селі померла жінка. Її поховали, але не за звичаєм, не виконали поховального обряду – священик помер раніше. Після похорон минуло кілька днів. 

Якось вночі син померлої вертався додому, а дорога якраз проходила через кладовище. Придивився чоловік – а над могилою матері щось таке незрозуміле світиться. І тут з могили вилітає покійна мати і починає гнатися за ним. На смерть переляканий чоловік ледве встиг добігти до хати. Собаки здійняли гавкіт і тим відігнали небіжчицю. Мати заскреготіла зубами і враз щезла.

На ранок чоловік розповів селянам, що з ним сталося. Пішли на кладовище, розкопали могилу. Дивляться – а покійниця в своєму гробу перевернута лежить! Ну і забили їй прямо в серце кілок, щоб не могла вставати з могили та лякати своїх рідних.

«Заложні» мерці

Отже, мерців було прийнято боятися і захищатися від них молитвами та замовляннями. Вважалося, що найбільшої шкоди можуть завдати мерці, що загинули «поганою смертю»: страчені злочинці, замерзлі взимку в дорозі, померлі від пияцтва, всі, хто наклав на себе руки. До цієї категорії приписували також чаклунів та відьом. Якщо чоловік чи жінка шкодять іншим при житті, то нічого доброго від них не буде і після смерті.

Таких померлих, за давнім звичаєм, ховали поза кладовищем. Вірили, що порушення цього правила може призвести до посухи та неврожаю. В роки страшних посух таких мерців могли викопувати з могил та переносити на інше місце. Інколи подібні поховання просто обливали водою.

Часто подібних покійників кидали в якийсь яр чи болото, а зверху приписали камінням чи гіллям. Саме з цієї причини покійники і називаються «заложними». Місця поховання подібних мерців завжди вважалися нечистими. Наші предки вірили, що якщо людина не добула свого віку на цьому світі, добуватиме у потойбічному. А тому може вставати зі своєї могили та шкодити живим. Про подібні поховання є безліч народних переказів.

Джерело