Загиблі герої Чернігівщини: Самофалов Владислав. Тришапка Олексій. Королович Станіслав

Владислав Самофалов народився 18 травня 1991 року в Чернігові.

Навчався спочатку в середній школі №2, потім у селі Кувечичі.

Продовжив навчання у професійному ліцеї №18, де здобув професію будівельника.

Працював на будівельних майданчиках у Чернігові та Києві.

Долучився до лав оборонців у березні 2025 року. Проходив службу на Сумському напрямку.

15 липня 2025 року разом із побратимом під час виконання бойового завдання потрапив під російський обстріл — зазнав тяжкого поранення, внаслідок якого загинув.

Поховали бійця у Чернігові на кладовищі "Яцево".

У чоловіка залишилась мати.

Станіслав Васильович Королович народився 16 квітня 1985 року у місті Прип'ять. Коли йому був один рік, сім'ю евакуювали у Чернігів. Навчався хлопець у 34 школі.

Потім здобув фах "червонодеревник" у Чернігівському профтехучилищі №6.

Після навчання проходив строкову військову службу у 169-му навчальному центрі імені князя Ярослава Мудрого (навчальний центр "Десна", що на Чернігівщині).

Служив сержантом та командиром відділення зенітних гарматно-ракетних комплексів.

Повернувшись з армії, закінчив фінансово-економічний інститут, одружився, створив родину та виховував сина.

З самого початку повномасштабного вторгнення Станіслав Королович став на захист Славутича у лавах Славутицького ДФТГ. У червні 2022 року добровольцем пішов до лав ЗСУ боронити Україну.

Останні кілька років воював на Харківському напрямку.

"У лютому 2026 мій брат був важко поранений і доправлений у Німеччину, де лікарі боролися за його життя. Маючи чисельні опіки шкіри і легень, він перебував у штучній комі. Позаду було вже декілька операцій, ще більше — попереду. З ним поруч постійно перебувував батько, решта сім'ї чекала на одужання і повернення героя додому", — писала про Станіслава Королова його сестра Олена Трошко на своїй сторінці у Facebook.

Однак 24 березня 2026 року захисник помер.

"Станіслав був доброзичливою, відповідальною, порядною та чесною людиною. Його позивний «Позитив» відображав його життєрадісність та здатність підтримувати бойовий дух побратимів. Завжди оптимістично налаштований, він надихав оточуючих, і був шанований колегами та друзями", — згадують про Станіслава його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.

Відспівали Станіслава Короловича у Катерининському храмі у Чернігові, поховали у Михайло-Коцюбинському 8 квітня 2026 року.