Скорботні жнива війни: Калюжний Євгеній. Мовчан Андрій. Коротиш Віталій

Калюжний Євгеній народився 15 серпня 1991 року в Куковичах і був єдиним сином у батьків. Середню загальну освіту здобув у Куковицькій загальноосвітній школі I-III ступенів. Вчителі місцевої школи згадують його як спокійного, розсудливого та старанного учня, який завжди вмів знайти спільну мову з однокласниками.

Пошук професійного покликання привів Євгенія спочатку до Чернігівського технологічного університету, а згодом — до Чернігівського вищого професійного училища побутового обслуговування. Як творча особистість, він опанував фах фотографа та працював у фотоательє в Мені. Пізніше працював спеціалістом у банківській сфері в Чернігові. Коли в країні розпочалося «Велике будівництво», Євгеній став фахівцем з експлуатації важкої дорожньої техніки. Саме з дорожньої служби він пішов захищати Україну.

Бойовий шлях елітного десантника

У грудні 2022 року Євгеній Калюжний добровільно став до лав Збройних Сил України. Він обрав 71-шу окрему єгерську бригаду Десантно-штурмових військ — елітний підрозділ, створений для виконання завдань у найскладніших умовах.

Євгеній пройшов найгарячіші точки фронту на Донбасі. Як бойовий медик штурмової бригади, він щодня ризикував собою, витягуючи поранених побратимів з-під обстрілів. Брав участь у наступі в районі Роботиного та боях за Бахмут. Згодом він удосконалив знання, став старшим бойовим медиком та навчав інших рятувати життя.

За віддану службу та мужність Воїн отримав відзнаку Президента України «За оборону України». Під час боїв за Авдіївку Євгеній зазнав важкого поранення, пошкодження хребта та контузії. Попри серйозні проблеми зі здоров’ям, він відмовився від звільнення зі служби. Підписавши контракт, продовжив передавати свій безцінний бойовий досвід новобранцям у навчальному центрі ДШВ у званні солдата на посаді приладника майстерні ремонту та обслуговування парашутних приладів.

Життя воїна обірвалося 27 березня 2026 року під час виконання службових обов’язків. 

Віталій Анатолійович Коротиш народився 25 квітня 1988 року в селі Єліне Сновського району. Закінчив Тур’янівську школу. У 2016-му здобув професію столяра-верстатника деревообробних верстатів у Щорському ВПУЛГ. Останнє місце роботи — лісництво.

29 липня 2025 року Віталія Коротиша мобілізували до лав ЗСУ.

Помер боєць 17 березня 2026 року. Поховали його в селі Олександрівка Корюківської громади.