Загиблі герої Чернігівщини: Петров Петро. Довженок Андрій. Гайдай Вячеслав

Петров Петро Романович народився 28 серпня 1998 року в селищі Ладан. Після закінчення Ладанської гімназії вступив до Сокиринського професійного аграрного ліцею, здобувши фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.

Працелюбність була головною рисою характеру Петра. Він ніколи не боявся труднощів та знаходив справжню радість у роботі, надихаючи оточуючих своєю наполегливістю і життєвою силою.

Зі слів колишнього класного керівника Петра, Шемет Валентини Іванівни, хлопчик завжди був  допитливий та щирий, працелюбний та товариський, його поважали та любили в класі та в школі. Він мріяв про життя, будував плани на майбутнє, ідучи через перемоги та поразки…

Однокласник Олександр Власенко говорив, що Петро був справжнім другом і товаришем, він ніколи не залишався осторонь від чужої біди і готовий завжди прийти на допомогу. Для їхнього класу – непоправна втрата, яку не можна забути. Однокласники гордяться своїм другом і він вічно буде в їх серцях та пам’яті.

У 2018 році Петров Петро Романович проходив строкову службу, а в кінці 2019 року став до лав Національної гвардії України. Після проходження підготовки він обійняв посаду хіміка-розвідника взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту батальйону підтримки, а згодом отримав підвищення – головного сержанта взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту батальйону підтримки бригади Національної гвардії України «Рубіж». Побратими згадують його як надійного товариша, який ніколи не підводив, міг собою закрити під час бою і до останнього подиху залишався вірним присязі.

Загинув наш Герой 12 квітня 2026 року від ворожого FPV-дрону під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку зі зброєю в руках, до останнього подиху захищаючи право своєї родини та кожного з нас на мирне, вільне, незалежне майбутнє…

З невимовним болем та жахливим розпачем залишилися найрідніші Петра: мати Олеся, бабуся Віра, дядько Олег.

Світлий спомин про Петрова Петра Романовича – надійного сина, люблячого внука, вірного друга та відважного бійця – назавжди залишиться в наших серцях і літописі Ладанської територіальної громади…

Андрій Олегович Довженок народився 15 червня 1990 року у Чернігові. Навчався в школі №12, потім — у Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка. Багато років захоплювався виробами з дерева, вдосконалював свою майстерність і згодом відкрив власне діло – цех з виготовлення виробів з дерева ручної роботи "Karlo and Son", який працював в Україні і за кордоном.

У 2025 році доєднався до лав ЗСУ. Спочатку був мінометником. Згодом почав навчатися на оператора дронів.

Брав участь в боях на Харківському напрямку.

Загинув Андрій Довженок на позивний "Фанта" 11 квітня 2026 року під Ізюмом, Харківської області.

Поховали воїна у Чернігові на кладовищі "Яцево".

В нього залишилися мама, сестра та племінниці.

Вячеслав Анатолійович Гайдай народився у 1982 році в селі Горобіївка Срібнянської громади. Там минули його дитинство та юність. Після закінчення місцевої школи навчався у Дігтярівському професійно-технічному училищі.

Працював трактористом у СВК "Колос", згодом — на будівництві в Києві. У 2014 році проходив строкову військову службу прикордонником на кордоні з Білоруссю. Після служби працював трактористом у ТОВ "Батьківщина".

Разом із дружиною виховували трьох дітей — сина та двох доньок.

З першого дня повномасштабного вторгнення долучився до війська.

Воював на Дніпропетровському, Запорізькому та Донецькому напрямках, служив гранатометником у складі штурмової бригади.

Загинув боєць 20 січня 2025 року на Донецькому напрямку.

Його поховали у рідному селі.