Історії Воїнів: Олена з позивним "Бубочка"
- Дитина дорослішала і моє бажання піти у військо лише міцніло. З часом «вечірній перегляд» сайтів бригад перейшов у спілкування з рекрутинговими центрами. У 152 бригаді мене щось зачепило вже з першої розмови: людяне ставлення і ґрунтовні відповіді. Відчувалося, що люди відповідально ставляться до своєї роботи. І коли я потрапила в бригаду, переконалася - це так і є. Тут неймовірні люди. Я хотіла прийти до армії, щоб воїни почували себе як удома. Але, потрапивши сюди, сама відчула себе частиною великої сім’ї.
У 152-й бригаді Олена відповідає за те, щоб воїни були нагодовані. Вона неймовірно захоплена своєю справою.
- Свою першу страву я приготувала у 10 років. Як сьогодні пам’ятаю той гречаний суп із грибами. І ось я, ще зовсім маленька дівчинка, стою перед плитою, дивлюся на той суп, що за консистенцією більше нагадував кашу, і усвідомлюю, що безмежно задоволена. Задоволена результатом, але ще більше - процесом.
І дійсно, Олена дуже вправно й натхненно виконує свою справу. У Збройних Силах України як перелік продуктів, так і рецептури чітко регламентовані, проте кожен кухар докладає щось своє в цих рамках. Тому, наче й однакові страви, у різних кухарів виходять різними на смак. Можливо, роль відіграє досвід, але, швидше за все, справа у творчому підході.
- Я кухар за професією. Після школи здобула спеціальність кухаря-офіціанта 5 розряду. Навчання було непростим: вимогливі викладачі, виснажлива практика. Але я вдячна цьому досвіду - він навчив мене бути вимогливою до себе. З перших днів нам казали: мало просто смачно приготувати - страва має залишати післясмак, її мають хотіти куштувати знову і знову. З часом, працюючи поруч із майстрами, я зрозуміла секрет: потрібно готувати з любов’ю,- розповідає дівчина.
Позивний Олени - “Бубочка”. Каже, через невеликий зріст. Але попри тендітну зовнішність, у ній відчувається потужна внутрішня сила. Як вона сама каже: “У житті часто буває важко. Але Бог завжди дає достатньо сили, щоб впоратися”.
Коментарі
Дописати коментар