Скорботні жнива війни: Шуляк Ігор. Пономаренко Анатолій. Михайлюк Андрій

Перебуваючи в населеному пункті Новомихайлівка на Донеччині, помер військовий із Носівської громади Ігор Шуляк.

Старший солдат Ігор Шуляк народився 10 червня 1969 року в Чернігові. Згодом родина переїхала до Носівки. Тут навчався в неповній середній школі №4. Професію водія здобував у Мринському СПТУ. Потім – строкова служба.

У 2023 році чоловік поповнив лави полку «Азов».

Він служив стрільцем роти охорони автотранспортного батальйону. Попри втому і виснаження, ніколи не скаржився на здоров’я.

Однак 29 березня 2026 року серце воїна раптово зупинилося. Перебуваючи в населеному пункті Новомихайлівка Покровського району, Ігор Шуляк помер.

Михайлюк Андрій Олександрович народився 5 липня 1987 року в Покошичах. У рідному селі минули його дитячі та шкільні роки, сформувалися визначальні риси характеру. Професійну освіту здобув у Чернігові, опанувавши будівельну справу. Проте доля готувала йому інший, значно важчий і відповідальніший шлях.

Військова служба у 2006 році стала першим загартуванням, а повномасштабне вторгнення – випробуванням на відданість Батьківщині. Влітку 2022 року чоловік зробив свідомий вибір і долучився до лав Збройних Сил України як доброволець. Протягом тривалого часу він стояв на сторожі нашої незалежності на Харківщині, тримаючи оборону поблизу міста Вовчанськ. Важка служба, щоденний ризик та виснажливі бої – таким був його внесок у майбутню перемогу.

1 квітня 2026 року життя Андрія Михайлюка раптово обірвалося. Війна забирає найкращих не лише на полі бою – іноді вона наздоганяє їх у тилу через непосильний тягар пережитого стресу та психологічну виснаженість, що стали наслідком відданої служби. Перебуваючи у короткій відпустці вдома, захисник пішов у вічність, залишивши в глибокій скорботі матір, брата та двох дітей.