Загиблі герої Чернігівщини: Ручка Олександр. Тарасенко Дмитро. Каліш Вячеслав

Під час виконання бойового завдання загинув житель села Карильське Ручка Олександр Миколайович.

Олександр народився 14 грудня 1989 року. У 2007 році закінчив Карильську загальноосвітню школу. У шкільні роки активно займався спортом, неодноразово представляв навчальний заклад на змаганнях. У 2008 році був призваний на строкову військову службу. Після її проходження працював у Чернігові, зокрема у будівельній сфері.

З 21 червня 2023 року став на захист України у лавах Збройних Сил. Служив у складі 48-ї окремої артилерійської бригади. Спочатку був артилеристом, згодом обіймав посаду головного сержанта – командира гармати артилерійського дивізіону. Виконував бойові завдання на Запорізькому, Харківському, Сумському та Донецькому напрямках.

7 листопада 2025 року військовослужбовець загинув внаслідок прямого ворожого ураження FPV-дроном під час руху на позицію разом із побратимами. У тій атаці двоє військових вижили, однак троє, серед яких і Олександр Ручка, загинули.

У захисника залишилися сестра та рідні.

Односельці згадують Олександра як життєрадісного, щирого та товариського чоловіка, який майже завжди був із усмішкою. З дитинства він вирізнявся працьовитістю, допомагав родині та рано почав працювати.

Сестра загиблого Ірина розповідає, що Олександр був турботливим братом, який завжди підтримував і залишався поруч у складні моменти. За її словами, він мав особливу пристрасть до мотоциклів, любив дорогу та свободу, багато подорожував рідним краєм.

Підтверджено загибель ще одного Захисника України – Тарасенка Дмитра Сергійовича, жителя села Салтикова Дівиця. Захисник загинув під час виконання бойового завдання.

Дмитро народився 9 листопада 1992 року, у 2010 році закінчив місцеву школу. Після цього навчався у Куликівському професійному аграрному ліцеї, де здобув спеціальності електрозварника та водія.

У мирному житті працював у місті Києві в спортивному комплексі «Царський». Був активним та спортивним, займався боксом.

8 листопада 2024 року його було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Служив на посаді номера обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Брав участь у бойових діях, зокрема у Курській операції.

З 21 лютого 2025 року зв’язок із військовослужбовцем було втрачено. Відтоді для рідних тривали довгі й тривожні дні очікування. Нещодавно, за результатами ДНК-експертизи, військова частина офіційно підтвердила, що Дмитро Тарасенко загинув 21 лютого 2025 року поблизу Суджі на Курщині.

Вячеслав Васильович Каліш народився 17 лютого 1979 року у Прилуках. Навчався у гімназії №3 ім. Сергія Шовкуна. Дуже любив футбол.

Після школи здобув професію електрогазозварювальника у Прилуцькому професійному ліцеї. Згодом заочно вивчився на електрика у Прилуцькому агротехнічному коледжі.

З 1997 року чоловік проходив військову службу у Прилуках. У 2015–2017 роках брав участь в АТО.

З початку повномасштабного вторгнення Вячеслав став на захист рідної Прилуччини. З 13 січня 2025 року проходив службу в складі 35 окремої бригади морської піхоти.

За службу Вячеслав Каліш був відзначений нагородами:

• відзнакою Президента України за участь в АТО;
• відзнакою Міністерства оборони України "Ветеран служби";
• відзнакою за оборону та охорону Прилуччини.

Загинув старший сержант Вячеслав Каліш 25 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Петропавлівка на Донеччині.

Попрощалися та поховали захисника у Прилуках. У нього залишились дружина, донька, син та мама.