Загиблі герої Чернігівщини: Чикало Олександр. Бородавко Євген. Валєєв Андрій

Олександр Чикало народився 8 квітня 1980 року в Києві.

"Але усі канікули він проводив на Чернігівщині, у селі Шевченка та Прохори. Він був людиною праці: 24 роки свого життя віддав роботі в «Київпастранс», продовжуючи справу батька", — повідомили родичі військового.

12 грудня 2023 року Олександр добровольцем долучився до війська. Проходив службу на Луганщині, Сумщині, Дніпропетровщині та Харківщині.

Командував відділенням управління мінометної батареї у складі 67-ї бригади.

"Після першого поранення у лютому 2025 року він не залишився в тилу, а повернувся до своїх побратимів".

13 березня 2026 року в районі села Великомихайлівка на Дніпропетровщині Олександр Чикало зазнав поранення.

"38 днів лікарі в Києві боролися за його життя, але 20 квітня серце воїна зупинилося. Йому назавжди залишиться 46".

Поховали бійця 24 квітня на кладовищі у селі Прохори.

У Ніжині підтвердили загибель військового Євгена Бородавка, який понад два роки вважався зниклим безвісти. Йому було 34 роки.

Чоловік зник 22 березня 2024 року в районі Кліщіївки Бахмутської громади. Тривалий час він залишався серед зниклих безвісти — його ім’я та фото були розміщені на Алеї Надій на сайті міської ради. Лише тепер родина отримала офіційне підтвердження загибелі: особу встановили за результатами ДНК-експертизи. Ймовірно, тіло захисника повернули під час одного з нещодавніх обмінів.

Удова військового Дарина Бородавко розповіла, що звістка про збіг ДНК стала для неї найстрашнішим дзвінком у житті. За її словами, протягом 25 місяців вона жила між надією і болем, не втрачаючи віри в повернення чоловіка.

Євген Бородавко став на захист України ще у 2014 році, а з початком повномасштабного вторгнення знову повернувся до війська, попри проблеми зі здоров’ям. Останній, третій вихід на позицію став для нього фатальним.

За словами близьких і знайомих, він був щирою, сильною та доброю людиною, яка любила життя, родину та завжди залишалася надійною опорою для рідних. Для дружини він був людиною на все життя, для доньки — найкращим батьком.

Підтверджено загибель на війні нашого земляка, солдата Андрія Равкатовича Валєєва із села Жовідь, який понад рік вважався зниклим безвісти.

Андрій народився 31 грудня 1983 року у місті Волгоград. Згодом разом із родиною переїхав до села Жовідь, де минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався у Новоборовицькій школі, а згодом здобув професію у Сновському ПТУ №7.

Коли покликала Батьківщина, Андрій без вагань став на її захист. Він свідомо обрав шлях воїна, розуміючи всю небезпеку, але керуючись глибоким почуттям обов’язку, честі та любові до рідної землі. Вірний присязі та побратимам, він мужньо виконував бойові завдання, залишаючись незламним навіть у найтяжчі моменти.

Свій останній бій Захисник прийняв 29 грудня 2024 року. З того часу він вважався зниклим безвісти.