Загиблі герої Чернігівщини: Товстоп’ят Юрій. Комар Олександр. Топорець Вадим

Товстоп’ят Юрій Анатолійович народився 28 грудня 1985 року в Сосниці на Чернігівщині. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення Сосницької неповної середньої школи він продовжив навчання у Сосницькому сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку. Вищу освіту здобув у Харківському національному аграрному університеті імені В.В. Докучаєва, який закінчив із відзнакою, отримавши кваліфікацію магістра за спеціальністю «облік і аудит».

У травні 2022 року Юрій призваний на військову службу. Спочатку він проходив службу у взводі охорони Корюківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Згодом був переведений до військової частини, де обіймав посаду оператора радіорозвідки.

Із 2 вересня 2024 року військовослужбовець вважався зниклим безвісти під час бойових дій у районі населеного пункту Гродівка Покровського району Донецької області. Лише згодом ДНК-експертиза підтвердила найстрашніше - того дня Юрій загинув.

Удома на Захисника чекали дружина та син.

Комар Олександр Миколайович народився 10 грудня 1988 року в місті Бахмач. У 1990 році разом із родиною переїхав до села Орлик Полтавської області, де минули його дитячі роки. Там він закінчив Орликівську загальноосвітню школу у 2006 році. Згодом родина переїхала до села Тиниці на Бахмаччині.

У 2007-2008 роках Олександр проходив строкову військову службу, під час якої здобув спеціальність навідника-оператора бойових машин піхоти. Після завершення служби працював на різних роботах у Києві та Бахмачі. Останнім місцем його роботи було приватне підприємство «Торговий дім «Сталкер» у рідному місті.

У 2016 році Олександр створив сім’ю. Разом із дружиною він виховував двох дітей, для яких був люблячим батьком і надійною опорою. У 2018 році проходив навчальні військові збори.

6 вересня 2022 року був призваний на військову службу. Служив на посаді навідника кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки. Проходив військову підготовку за кордоном, зокрема в Німеччині. Виконував бойові завдання на Запорізькому та Донецькому напрямках.

3 липня 2024 року після ворожого обстрілу на Донеччині Олександр перестав виходити на зв’язок і тривалий час вважався зниклим безвісти.

Лише 3 квітня 2026 року офіційно підтвердилася його загибель.

Вадим Валентинович Топорець народився 15 червня 1995 року у селі Смолянка (нині Олишівської громади). Закінчив місцеву школу.

Одружився, жив і працював у Чернігові.

У липні 2025 року чоловіка мобілізували до лаву ЗСУ.

Із лютого 2026 року бійця вважали зниклим безвісти. Як підтвердили через понад місяць, Вадим Топорець загинув 18 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання у селі Вишневе Дніпропетровської області.

"Вадим ніколи не гнівався, цінував людей, які були поруч, нікому не робив і не бажав зла. Був добрим, милосердним, працьовитим, відповідальним перед собою і своїми рідними", — пишуть у громаді.

Відспівали захисника у Катерининському храмі у Чернігові, поховали у селі Смолянка. У нього залишилися дружина, мама, бабуся і сестра.