Скорботні жнива війни: Галаган Олександр. Хавро Костянтин. Богдан Юрій

Старший солдат Галаган Олександр народився 13 травня 1981 у Носівці. Навчався у неповній середній школі №7, згодом – у загальноосвітній школі №1. Професію газозварювальника здобув у навчальному закладі міста Ніжин, однак працював переважно у сфері охорони.

30 грудня 2022 року він став на захист України, доєднавшись до Сил оборони. Його бойовий шлях проходив на Запорізькому та Донецькому напрямках – там, де було найважче.

Попри складні умови служби, Олександр завжди залишався на зв’язку з рідними, не скаржився на самопочуття та знаходив сили підтримувати близьких, вселяючи віру й спокій.

Він обіймав посаду начальника обслуги звукометричної розвідки батареї артилерійської розвідки. Виснажливі фронтові будні та постійне нервове напруження передчасно обірвали життя українського воїна.

3 квітня 2026 року серце сина, чоловіка, батька, надійного побратима зупинилося..

5 березня 2026 року під час проходження військової служби у Сумській області пішов із життя командир батальйону матеріального забезпечення, підполковник Костянтин Хавро.

«Костянтин народився та виріс у селі Ямпіль. Там минули його дитинство і юність, там він закінчив місцеву школу. Згодом здобував освіту у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та у Харківському інституті танкових військ

Своє життя він свідомо присвятив військовій службі та захисту України. Із 2014 року був учасником антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил, а з 2022 року – учасником повномасштабної війни проти російського агресора. За роки служби неодноразово нагороджений державними відзнаками за сумлінне виконання військового обов’язку та бойові досягнення.

Юрій Богдан народився 12 квітня 1985 року в селі Конотоп Городнянського району.

До школи пішов у 1992 році, закінчив у 2000 році. Цього ж року вступив до Чернігівського військового ліцею. У ліцеї був командиром взводу.

Після закінчення ліцею у 2003 році вступив до Харківського інституту Військово-Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. В інституті, також, був командиром взводу. Серед курсантів та викладачів зарекомендував себе з дуже хорошої сторони. Був наполегливий і дуже відповідальний за себе і за увесь взвод.

У 2007 році направлений до Вінниці у авіаційну бригаду Повітряних Сил ЗСУ.

2007-2008 роки - помічник корабля авіаційного загону авіаційної ескадрильї.

У 2014-2015 роках брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей.

Помер від серцевої хвороби. Хвороба пов'язана з проходженням військової служби та захистом Батьківщини.

Похований у рідному селі Конотоп.

Нагороджений медаллю "За сумлінну службу", нагрудним знаком "За військову доблесть".