Загиблі герої Чернігівщини: Бадай Андрій. Михайлов Євгеній. Кириченко Володимир

Андрій Бадай народився 25 грудня 1997 року в Бахмачі. Навчався у школі № 5, згодом — у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя на фізико-математичному факультеті. Він любив точні науки, цікавився комп’ютерами, мав світлий розум і великі плани на життя…

Та обрав найважливіше: стати на захист України. 18 жовтня 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України. Служив молодшим сержантом, командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів, командиром екіпажу. Відповідальний, мужній, відданий — таким його запам’ятають побратими.

25 березня 2026 року на Донеччині, виконуючи бойове завдання та залишаючись вірним військовій присязі й українському народові, Андрій загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу…

Герою було лише 28…

Під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку загинув наш земляк — Євгеній Ігорович Михайлов.

Тривалий час, майже рік і десять місяців, він вважався зниклим безвісти. Рідні та близькі до останнього сподівалися, що він живий і перебуває в полоні. Однак, на превеликий жаль, ці надії не справдилися. Нещодавно за результатами ДНК-експертизи підтверджено, що Євгеній загинув 14 травня 2024 року, захищаючи Україну.

Євгеній Михайлов народився 6 вересня 1996 року в місті Новгород-Сіверський. Навчався у гімназії імені Бориса Майстренка. Після її закінчення здобував освіту у Шосткинському технологічному коледжі Сумського державного університету.

Певний час працював за кордоном. У 2021 році, ще до початку повномасштабного вторгнення, уклав контракт та розпочав службу у 105-му прикордонному загоні імені князя Володимира Великого на посаді водія вогневої підтримки.

Згодом, разом з іншими військовослужбовцями, був направлений до Донецької області, де продовжив службу в районі міста Красногорівка.

Володимир Кириченко народився 1 січня 1977 року в селі Фастівці.

Закінчив місцеву школу. Згодом навчався у Конотопському залізничному училищі, працював у метрополітені в Києві.

11 червня 2025 року долучився до лав Збройних сил. Служив водієм-електриком, мав звання старшого сержанта.

"Перебуваючи у відпустці, Володимир раптово відчув погіршення самопочуття. Лікарі боролися за його життя, але серце не витримало", — пишуть у громаді.

Поховали військового в рідному селі.

30 березня у Бахмацькій громаді оголосили Днем жалоби.