Загиблі герої Чернігівщини: Андрій Хромець. Руслан Дерев‘янко

 «Не страшно померти, страшно коли інші помирають і не можеш допомогти...» – слова старшого сержанта Хромця Андрія, який загинув                  26 листопада 2022 року під час боїв під Бахмутом на Донеччині.

Андрій Хромець народився 15 жовтня 1992 року у селі Брусилів на Чернігівщині. Їх було два брати з інтелігентної родини, мати вчителька місцевої школи. Тут пройшло його дитинство, він зростав, навчався спочатку в Брусилівській ЗОШ, а потім у Киселівському НВК.  Після закінчення школи став студентом Чернігівського технікуму транспорту та комп’ютерних технологій.

   З початуом повномасштабного ворожого вторгнення  долучився до оборонців України. Службу Андрій ніс у військовій частині А4569 та разом з побратимами віддано захищав рідну землю.

На жаль, обороняючи нашу державу Андрій отримав поранення, яке виявилося несумісним з життям та загинув. Удома в нього залишилися дружина та двоє маленьких синів.

              Поховали захисника  3 грудня 2022 року на кладовищі рідного села.

Але насправді Герої не вмирають, вони живуть вічно залишаючись у серцях рідних, друзів, бойових побратимів… Брат Андрія також на війні, захищає свою батьківщину і впевнений у перемозі...

14 серпня із Захисником з Прилуччини Русланом Дерев'янко, який загинув на Донеччині, попрощалися на малій Батьківщині.

Руслан Петрович Дерев‘янко народився 12 вересня 1984 року у селі Жовтневе (нині село Дмитрівка). За життя працював оператором на підприємстві ТОВ «ГАРАНТ БУД» та грав у футбол. З початком російської військової агресії у 2014-му Руслан долучився до лав Збройних Сил України та був безпосереднім учасником антитерористичної операції на Сході.

Після 24 лютого воїн не лишився осторонь та знову став до лав Захисників, аби зі зброєю в руках боронити рідну Батьківщину від російського окуапнта. Солат Руслан Дерев'янко потрапив до 58-ї окремої мотопіхотної бригади, у складі якої давав гідну відсіч ворогу у боротьбі за свободу та Незалежність України.

7 серпня під час виконання бойового завдання на територіі міста Бахмут на Донеччині Захисник потрапив під ворожий обстріл. Отримані ним поранення виявились несумісними з життям…

13 серпня з Героя зустрічали всією громадою, а вже 14 серпня рідні та близькі, друзі, побратими та земляки проводжали Руслана назавжди. Біля Будинку культури села Дмитрівка пройшло пам'ятне прощання, після чого воїна поховали на рідній землі.

Теплі слова про Захисника та спортсмена залишились на сторінці ФК"Дівиця" в соцмережі.

"Боляче втрачати наших воїнів. Багато хто з гравців ФК"Дівиця" грав з Русланом пліч-о-пліч не один рік. Нехай життя розвело хлопців по різним командам, які були конкурентами на полі та воно не змінить одного, ставлення до людини як особистості. А Руслан був справжнім патріотом своєї країни, ще у 2014му долучився до лав Збройних сил України, а після повномасштабного ворожого вторгнення Росії знову пішов боронити нашу неньку. Ми у невідплатному боргу перед тобою. Дякуємо, що захищав наш спокій, поки ми грали у футбол, спали, снідали..