Постаті: Антон Білоус

Його хрестили у Воскресенській церкві Батурина, під якою лежить останній гетьман. Через шістдесят два роки він у Нью-Йорку взявся перевидати «Історію України-Руси» Михайла Грушевського – десять томів в одинадцяти книгах. Між цими двома точками вмістилися сірожупанний полк, польський табір і дві втечі.

29 січня 1892 року в батуринській Воскресенській церкві хрестили немовля – Антона, сина козака Андрія Федоровича Білоуса й Параскеви Прокопівни. Церква на той час стояла вже девʼяносто років: її звів гетьман Кирило Розумовський як власну усипальницю, і від 1803 року він лежав у крипті просто під ногами тих, хто прийшов на хрестини.

Народився хлопець 28 (16) січня. Число «17 січня», яке досі мандрує біографіями, – помилка перерахунку календарів; на неї окремо звертає увагу довідкова стаття про Білоуса.

Про дитинство й навчання не збереглося майже нічого. Наступного разу імʼя зʼявляється вже у військових документах Української революції: старший лікарський помічник 1-го Сірожупанного полку Армії УНР. Не лікар – саме помічник, фельдшер; чи здобував він медичну освіту і де саме – доступні джерела мовчать.

Сірожупанники народилися в австрійських таборах: Союз визволення України зібрав там українців із полонених російської армії, і навесні 1918-го у Володимирі-Волинському з них почали формувати дивізію. Назву їй дав колір сукна – жупани були сірі. 1 вересня 1918 року вона пройшла парадом у Києві, а потім її відправили на північну Чернігівщину, у смугу Конотоп – Кролевець. Тобто за кілька десятків верст від Батурина.

Читати далі