Загиблі герої Чернігівщини: Мовчан Олександр. Пономаренко Володимир. Гриценко Олександр

Олександр Іванович Мовчан народився 3 червня 1977 року в селі Гнідинці. Після завершення дев’яти класів Варвинської середньої школи продовжив навчання у Дігтярівському професійно-технічному училищі. Проходив строкову військову службу, згодом працював у місті Києві на будівництві.

У грудні 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

31 березня 2025 року на Донецькому напрямку Олександр Мовчан загинув у бою.

Солдат Володимир Пономаренко (30.11.1974 – 14.10.2024) народився в с. Данине. Там закінчив сільську школу,влаштувався на роботу в агропідприємство. Згодом вже разом із дружиною Наталією та двома синами чоловік переїхав до Сулака. Тут у подружжя народилися ще двоє синів. Володимир працював в охоронній фірмі.

Від початку повномасштабної  війни старший син Олексій став на захист рідної землі. У 2023-му повістку отримав і батько. Утім, після лікарської комісії його повернули – далися взнаки отримані травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди кілька років до того. Проте у травні 2024-го він був мобілізований. За кілька місяців, у серпні, приїхав у відпустку. Так склалося, що й син побув вдома. Це, напевно, були найщасливіші дні для всієї родини. Бо вже 25 серпня Олексій мав їхати у частину, а з 31 серпня він вважається зниклим безвісти.

Володимир дуже переживав, понад усе хотів знайти будь-яку інформацію про сина. Втім, відпустка закінчилася і в нього, мав повертатися до побратимів.

Горе в цю родину не прийшло самотою. За кілька тижнів після повернення до побратимів він також зник безвісти. Не повернувся із завдання.

Він до останнього був на зв’язку. 13 жовтня 2024 року дружина його почула востаннє.

На жаль, тіло чоловіка ідентифікувала проведена експертиза після обміну тілами.

Володимир Пономаренко загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Михайлівка на Донеччині. Сталося це 14 жовтня 2024 року.

Воїна поховали у с. Сулак.

Олександр Васильович Гриценко народився 31 травня 1981 року. Навчався у Волосківській школі, а повну загальну середню освіту здобув у Дягівській школі. До лав армії не призивався, проте завжди був готовий допомогти людям — працював слюсарем на Березнянській птахофабриці, займався ремонтом побутової техніки, підтримував тих, хто звертався за допомогою.

Власної сім’ї не мав, жив разом із матір’ю, сестрою та племінниками. 13 грудня 2023 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Служив у званні солдата гранатометником механізованого відділення у військовій частині А4643.

Під час виконання першого бойового завдання у районі населеного пункту в Бахмутському районі Донецької області Олександр зник безвісти. Згодом, після обміну тілами, було офіційно підтверджено його загибель 6 березня 2024 року.

Олександр Гриценко віддав своє життя за Україну. Його відданість, мужність і жертовність залишаться у пам’яті всієї громади.