Загиблі герої Чернігівщини: Кияниця Сергій. Зінець Богдан. Романюк Олександр

Солдат Сергій Кияниця (24.04.1979 – 13.04.2025) народився та виріс у Носівці. Навчався у 2-й міській школі. Професійну освіту здобував в училищі залізничного транспорту, опановуючи фах машиніста. Працював на залізниці.

Коли в Україні розпочалась  антитерористична операція, Сергій був мобілізований. Його танк був останнім, який покидав Луганський аеропорт.

За деякий час, повернувшись до цивільного життя, він працював знову на залізниці.

У 2020-му Сергій підписав контракт, ставши на службу у лави ЗСУ.

Повномасштабне вторгнення росії в Україну в лютому 2022-го Сергій зустрів на Сумщині. Потім була Харківщина.

Поховали Сергія Кияницю на міському кладовищі.

Внаслідок штурмових дій ворога на Донеччині  носівчанин Сергій Вікторович Кияниця загинув.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Богдан Зінець народився 1 квітня 1980 року в місті Бобровиця. Навчався у Бобровицькій середній школі №1, після 9 класу вступив на навчання до Броварського училища за професією «муляр».

Після навчання працював в «Укрзалізниці» у місті Київ. Згодом воїн працював водієм таксі, в КП «Міськдобробут», в газовій службі, потім — на підприємстві «Інтергаз-5000».

З початком повномасштабного вторгнення Богдан Зінець був призваний на військову службу за мобілізацією.

15 квітня 2025 року солдат мужньо поліг у бою за нашу Батьківщину в Донецькій області. У воїна залишилися дружина, донька, син, мати та брати.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Олександр Романюк народився 8 липня 1995 року в місті Прилуки. Навчався в Прилуцькій середній школі №9. Закінчив Івківську середню школу. Продовжив навчання в Дігтярському училищі за спеціальністю "тракторист-комбайнер". Працював на підприємстві в районі. Потім – строкова служба в армії.

У 2020 році Олександр підписав контракт і став на захист України. Проходив службу на посаді номер обслуги 3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу механізованої роти військової частини.

Олександр загинув 15 квітня 2025 року при виконанні бойового завдання на Донеччині. У нього залишилися мама Лариса Михайлівна, брати Євгеній та Максим.