УВАГА! НОВА КРАЄЗНАВЧА КНИГА: «Танго не для нас» Тетяна Череп-Пероганич

У видавництві «Час змін Інформ» побачила світ уже одинадцята книга письменниці, журналістки, громадського діяча Тетяни Череп-Пероганич.
До збірки увійшли вірші, які поза часом і ні за яких обставин не втратять своєї актуальності. Лірика від серця до серця - про прийняття і неприйняття самої людини, його почуттів і цінностей, про справжність і гру, про чіткий розподіл ролей і про буйну стихію, рветься назовні з душі справжньої Особистості - закоханої, стражденної, пристрасної і завжди творчої.

«Це вітраж дослідів і емоцій, сяючий світ, в якому хочеться розглянути кожну поетичну деталь», - так охарактеризувала книжкову новинку письменниця, кандидат філологічних наук Іванна Стеф'юк. А редактор збірника Олександра Малаш констатує, що більшість віршів Тетяни Череп-Пероганич - про вічні цінності. Оскільки в кожному творі з'являються Вона і Він в самих іпостасях - закохані, байдужі, сповнені ніжності, розчарувань, спраги, спогадів - і поповнювати читацьку галерею любовних історій новими сюжетами, не забуваються.
Хто вона – лірична героїня поетеси? Така різна, така непередбачувана, ніжна і сильна водночас, горда і мрійлива? Кохання в поетичній збірці «Танго не для нас» чимось подібне до Ахматівського «поєдинку рокового»: воно не ідилічне, не спокійно-врівноважене, не безтурботно-щасливе. В більшості віршів перед читачем розгортаються драматичні моменти, які нікого не залишать байдужим. Поряд з цим – щемлива довірливість, інтимність, сповідальність роблять кожен текст не камерним, а загальнолюдським, зрозумілим практично кожному. Немовби оголена жіноча сутність промовляє голосом поезії:
Він вдяга рукавиці. Холоднішає, скоро зима…
Спиняє таксі, киває їй щось на кшталт: було добре, спасибі.
Йде крізь осінь постать далі сумна-сама…
Вона кохає його. А він? Він… її вибір.
«Найтепліша ковдра – почуття», – стверджує лірична героїня Тетяни Череп-Пероганич, ніби полемізуючи з тими, хто вимірює щастя побутовим комфортом. Поетеса створює настільки чіткі картини, що читач одразу ж опиняється на місці ліричних персонажів разом з коханою людиною: «У щастя проклали маршрут. Викликаймо таксі!, «Ти розбив моє серце... Я й не знала, що серце б’ється», «Кошенятком маленьким в обійми надійні пірнути і відчути тепло» … В її героїв кохання – це безперервна дія, рух, про що говорить строфа одного з віршів, складена повністю з дієслів, слів дії: «Танцювала, злітала, кружляла, міцніла, сподівалася, тішилась, вірила, мліла... Шаленіла, раділа, хотіла, жадала, пломеніла, хміліла, не боялась, кохала». Авторка не розкидається сентенціями, але вони, коли є, назавжди врізаються в пам’ять: «Скільки ж треба було разів впасти, щоб піднятися і нарешті піти?», «До перемоги всі шляхи ведуть», «Бо якщо любиш – гаряче не обпікає».