Загиблі герої Чернігівщини: Козачок В’ячеслав. Луговець Андрій. Бібік Ярослав

В’ячеслав Козачок народився 23 грудня 1979 року у Носівці. Навчався в міській загальноосвітній школі №4. Професійну освіту кваліфікованого механіка та слюсара здобував в училищах у Мрині, Ніжині.

У перший день повномасштабного вторгнення приєднався до Збройних Сил України.

Воював під Бахмутом, на Херсонському, Запорізькому та Сумському напрямках.

"13 травня увечері написав повідомлення: «Мамо, молись, тут дуже важко…» . Воно стало останнім для мами від сина, який з поля бою вивозив поранених та вбитих побратимів", — згадують рідні.

В’ячеслав Козачок загинув 13 травня у бою в районі населеного пункту Юнаківка, на Сумщині.

У загиблого залишилися мама, сестра, племінники. Поховали воїна на кладовищі в Носівці.

Андрій Луговець народився 15 жовтня 1976 року в селі Олешня Корюківського району Чернігівської області. Навчався у Холминській школі.

Свою трудову діяльність розпочав у ПСП "Червоний маяк".

У травні 2023 року Андрія Луговця мобілізували до лав ЗСУ.

Загинув боєць 30 квітня 2024 року.

Поховали воїна у селищі Холми.

У Андрія залишилися батьки та дружина.

21 травня 2025 року в Чернігові попрощалися із захисником України – чернігівцем Ярославом Бібіком. Від перших днів повномасштабного вторгнення Ярослав Бібік долучився до волонтерства, допомагав нашим захисникам спершу в Чернігові, потім у Києві. У червні 2024 року Ярослава Бібіка мобілізували до лав Збройних Сил України.

«Коли почалася повномасштабна війна в 2022 році, ми не виїжджали, ми всі були тут. Ми пішли у волонтерський загін, спочатку допомагали 119-й ТрО, підвозили харчі, воду і так далі, окопи копали. Потім ми влаштувалися до різних організацій.

Він поїхав до Києва на допомогу військовим волонтерам. Він останній час проживав там.

Уже будучи військовослужбовцем він ішов до кінця зі своїми побратимами.

Він нікому нічого не казав, він усе тримав у собі, всі переживання. Допомоги він ніколи не просив, бо він знав, що може сам.

Його життєві принципи – все робити для того, щоб було легше жити. Він мав бажання, він мав стимул, він ставив собі мету, ціль, йшов до неї, відповідно до можливостей»,- Сергій Бібік, брат загиблого захисника України Ярослава Бібіка.

«Він був доброзичливою людиною, дуже старанною, дуже дружньою. Дуже доброю, порядною людиною. Дуже тяжко таких своїх побратимів втрачати.

Він був такий трішки сором’язливий, а так він був дуже життєрадісною людиною. Дуже хорошим другом. Любив життя. Любив Україну»,- Павло Ситник, побратим загиблого захисника України Ярослава Бібіка.

Загинув Ярослав Бібік 23 жовтня 2024 року в місті Селідово на Покровському напрямку під час виконання бойового завдання. Йому назавжди залишилося 33 роки.