Загиблі герої Чернігівщини: Бойко Володимир. Кожан Володимир. Геращенко Іван

Сержант Володимир Бойко народився 20 серпня 1975 року в Носівці. Навчався у міській школі №2.

Після закінчення школи працював водієм на цукровому заводі, інших підприємствах. Всюди користувався повагою, зарекомендував себе відповідальним, професійним.

В березні 2022 року він став на захист рідної землі.

На жаль, 3 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання після ракетно-артилерійського ураження та БПЛА типу «Ланцет» поблизу населеного пункту Табаївка, на Харківщині, воїн загинув.

Більше року родина чекала. до останнього сподіваючись, що та перша інформація — помилка. На жаль, дива не сталося. У загиблого лишилися велика родина, для якої він завжди був найдорожчим.

Поховали Володимира Бойка на кладовищі по вулиці Кармелюка.

Капітан внутрішньої служби Володимир Кожан — випускник та працівник Академії, загинув у травні 2025 року на Донеччині, повідомила сторінка академії у соцмережах.

Вступив до лав Збройних сил України - гідно ніс службу. 5 травня, виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку, Володимир загинув, захищаючи Україну. Чоловікові було 32 роки. 

У 2018-му чоловік завершив навчання за спеціальністю «Право» та здобув кваліфікацію магістра права. Протягом багатьох років він працював в Академії. 

Чоловік був одружений, виховував маленьку донечку. 

Старший сержант Іван Геращенко, позивний Гера, загинув 17 квітня 2024 року, перебуваючи на бойовому чергуванні, внаслідок російського ракетного обстрілу Чернігова. У травні захиснику виповнився б 31 рік.

Іван народився і жив у місті Чернігові. Закінчив школу №13 та Чернігівський професійний ліцей деревообробної промисловості. Потім вступив до інституту, але за пів року зрозумів, що це не його, і пішов на строкову службу. У 2013-2015 роках служив у в/ч 3027. Брав участь у Революції Гідності, а згодом боронив країну в АТО у Донецькій області. У 2016-2021 роках служив за контрактом у НГУ. Захоплювався спортом, займався волейболом та боксом.

Під час повномасштабної війни, влітку 2022-го, Іван повернувся у військо. Проходив службу в 5-му окремому полку зв’язку Збройних Сил України. Обіймав посаду начальника станції.

«Мій чоловік був з простим, але дуже стійким характером. В його блакитних очах ніколи не було осуду, тільки розуміння та підтримка. Завжди вірний своїм словам і своєму вибору. Робив все зі своєю родиною і тільки для родини. Коханий без меж. Тато-всесвіт. Брат не по крові. Друг-опора», – написала дружина загиблого.

Поховали військового на кладовище «Яцево» в рідному місті.

Вдома на Івана чекали дружина Анастасія та донька Кіра.