Загиблі герої Чернігівщини: Бойко Володимир. Кожан Володимир. Геращенко Іван

Сержант Володимир Бойко народився 20 серпня 1975 року в Носівці. Навчався у міській школі №2.

Після закінчення школи працював водієм на цукровому заводі, інших підприємствах. Всюди користувався повагою, зарекомендував себе відповідальним, професійним.

В березні 2022 року він став на захист рідної землі.

На жаль, 3 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання після ракетно-артилерійського ураження та БПЛА типу «Ланцет» поблизу населеного пункту Табаївка, на Харківщині, воїн загинув.

Більше року родина чекала. до останнього сподіваючись, що та перша інформація — помилка. На жаль, дива не сталося. У загиблого лишилися велика родина, для якої він завжди був найдорожчим.

Поховали Володимира Бойка на кладовищі по вулиці Кармелюка.

У Носівці відкрито меморіальну дошку загиблому Воїну.

Володимир Кожан народився 24 червня 1992 року у Дубно Рівненської області. Закінчив дубенську загальноосвітню школу.

У 2018-му чоловік завершив навчання у Пенітенціарній академії України за спеціальністю «Право» та здобув кваліфікацію магістра права. Протягом багатьох років він працював в Академії. Капітан внутрішньої служби.

2022 року вступив до лав Збройних Сил України - гідно ніс службу. Солдат 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри.

5 травня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку, Володимир загинув, захищаючи Україну. Чоловікові було 32 роки. 

Чоловік був одружений, виховував маленьку донечку. 

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Старший сержант Іван Геращенко, позивний Гера, загинув 17 квітня 2024 року, перебуваючи на бойовому чергуванні, внаслідок російського ракетного обстрілу Чернігова. У травні захиснику виповнився б 31 рік.

Іван народився 13 травня 1993 року у місті Чернігові. Закінчив школу №13 та Чернігівський професійний ліцей деревообробної промисловості. Потім вступив до інституту, але за пів року зрозумів, що це не його, і пішов на строкову службу. У 2013-2015 роках служив у в/ч 3027. Брав участь у Революції Гідності, а згодом боронив країну в АТО у Донецькій області. У 2016-2021 роках служив за контрактом у НГУ. Захоплювався спортом, займався волейболом та боксом.

Під час повномасштабної війни, влітку 2022-го, Іван повернувся у військо. Проходив службу в 5-му окремому полку зв’язку Збройних Сил України. Обіймав посаду начальника станції.

«Мій чоловік був з простим, але дуже стійким характером. В його блакитних очах ніколи не було осуду, тільки розуміння та підтримка. Завжди вірний своїм словам і своєму вибору. Робив все зі своєю родиною і тільки для родини. Коханий без меж. Тато-всесвіт. Брат не по крові. Друг-опора», – написала дружина загиблого.

Поховали військового на кладовище «Яцево» в рідному місті.

Вдома на Івана чекали дружина Анастасія та донька Кіра.