Загиблі герої Чернігівщини: Закарян Володимир. Охріменко Владислав. Денисенко Дмитро
4 травня 2025 року у Наумівці на Чернігівщині попрощались із загиблим солдатом, сапером інженерно-саперного взводу десантно-штурмового батальйону Владиславом Охріменком.
Владислав народився 1 жовтня 1995 року в селі Наумівка Корюківського району Чернігівської області.
Там він навчався у Наумівській середній школі протягом 2002-2013 років. Після закінчення школи вступив до Щорського вищого професійного училища лісового господарства, де освоїв професію муляра, тинькаря, плиточника-облицювальника.
Восени 2014 року його призвали на строкову службу до Збройних сил України. Після демобілізації у 2015 році почав свою трудову діяльність за кордоном. У липні 2016 року повернувся в Україну і до повномасштабного вторгнення працював на різних роботах у столиці.
13 листопада 2023 року його мобілізували до лав Збройних сил України.
Неодружений. Удома залишився батько.
Загинув боєць 30 квітня 2025 року під час виконання військового обов'язку. Поховали чоловіка на малій батьківщині.
Денисенко Дмитро Іванович народився 18 січня 2000 року в селі Красне Чернігівського району Чернігівської області. Тут пройшло його дитинство та юність. Навчався у місцевій школі, а після її закінчення у 2017 році вступив до Державного професійно-технічного навчального закладу № 16 та в 2020 році здобув професію «Кухар-кондитер». Працював за різними професіями до травня 2024 р.
28 травня 2024 року вступив до лав ЗСУ, підписавши контракт. Пройшов військову підготовку за кордоном і, повернувшись на Батьківщину, боронив східні кордони нашої держави. Захищаючи Україну від ворога, він мужньо і гордо стояв на позиції до останнього подиху. Серце героя перестало битись 03 листопада 2024 року. Дмитро загинув біля населеного пункту Богоявленка Волноваського району Донецької області. З 03.11.2024р. по 24.04.2025р. вважався безвісті зниклим.
Дмитро був доброю та життєрадісною людиною, завжди чесний і справедливий, надійний та турботливий. Він був з тих, хто не шукав легких шляхів. Дмитро обрав честь і відповідальність, став на захист України у найважчі часи. Вірний, мужній, гідний – він був опорою для своїх найрідніших людей – батьків, сестри, брата… Його серце билося з відвагою, а душа була сповнена добра.
У Дмитра, котрий лише починав творити самостійне життя та мав плани на майбутнє, могло бути в житті дуже багато добрих і світлих подій, але він загинув у бою за Україну, заплативши за мир та наш спокій найдорожчою ціною – своїм життям.
Поховання Дмитра на місцевому кладовищі в селі Красне відбулося 05 травня 2025 року.
Коментарі
Дописати коментар