Євдокія Тютюнник "Рашу гнали і кусали (версія для дітей)"

Євдокія Тютюнник 

РАШУ ГНАЛИ І КУСАЛИ

(Версія для дітей)

Йшла полями Україна:

Очі – сині небеса,

На плечах – легка хустина,

Нижче пояса коса.

В фартушині мед і каша,

Пиріжки для косарів.

Глядь: назустріч суне раша,

Блискавиці із-під брів.

«Не така ти! – злісно каже. –

Не ті квіти у вінку.

Хто це так мережку в’яже?

Що за вузол на паску?»

Україна – морг бровою

І на ті їдкі слова

Каже: «А чи головою

Ти не вдарилась, бува?

Та давно усім відомо

Як тобі язик свербить.

Ти прийшла до мого дому

Щоб мене у нім ганьбить?!

Отака ж бо ти сусідка –

Як в овечій шкурі звір.

А ледь що – і зразу плітка.

Не ходи більш у мій двір!»

Як не лусне з люті раша,

Враз забігла за межу:

Віддавай і мед, і кашу!

Буде так, як я скажу!»

Розходилась розбишака,

Злиться, суне мов КАМАЗ…

Та джмелів і бджіл атака

Остудила її враз.

Бігла раша, біла з ляку,

Лапті спали, гонор зник.

Як полізеш, забіяко,

У наш край – тобі гаплик!

Ми всі єдні і цим сильні,

Україна – молодець,

В своїм домі господиня.

А агресорам – капець!