Вбиті росією діти: Манько Матвій. Манько Мілана. Приходько Софія

Життя Матвія Манька відібрала російська армія. Трирічний хлопчик загинув разом зі своєю сестрою-двійнятком, старшою сестрою, мамою і татом 13 березня 2022 року.

Сім’я жила в мікрорайоні ЗАЗ на околиці Чернігова в гуртожитку. У ті дні ЗАЗ сильно обстрілювали, люди ночували в підвалах, де було темно, холодно, вогко. 13 березня вранці сім’я піднялася в свою кімнату на восьмому поверсі й у цю мить ворог здійснив авіаналіт…

Тіла загиблих дістали наступного дня. Поховали 31 березня на старому цвинтарі Забарівка.

«Я не могла дозволити, щоб моїх найрідніших людей ховали в мішках… Родичка допомогла все організувати, знайшла домовини. Під обстрілами їх усіх поховали. Знали б ви, як це боляче. Вся родина в одну мить зникла. Мій чоловік не витримав цього болю, він має тяжку хворобу після трагедії», – розповіла Валентина Манько, бабуся Матвія.

Матвій народився у Чернігові 17 вересні 2018 року. Все, що він знав й обожнював, – це родина. Разом із сестричкою Міланою вони тільки-но почали ходити до дитсадка. Були розумними, навіть уже мріяли піти до школи. Матвій гарно знався на автівках: де там двигун, гальма, куди заливати пальне.

«Це були наші сонечка. Які вони були ніжні, чемні. Досі в вухах їхній лепіт: «бабуля, дідуля». Їх Тетяна привчила так лагідно звертатися до нас. Золоті дітки, як же мало вони пожили», – сказала Валентина Манько.

У Матвія залишилися бабуся, дідусь, сестра від першого шлюбу батька й інші родичі.

Життя Мілани Манько відібрала російська армія 13 березня 2022 року в Чернігові.

Переночувавши в холодному вогкому підвалі, тато Кирило, мама Тетяна, Мілана, її братик-двійнятко Матвій і 12-річна сестра Софія піднялися в свою кімнату в гуртожитку на восьмому поверсі. Тієї ж миті російські військові скинули на гуртожиток бомби. Уся родина загинула.

Бабуся Валентина Манько змогла знайти домовини й організувати процес поховання 31 березня.

«Тоді такий час був, ні гробів, нічого… Я не хотіла, щоб моїх дітей, онуків ховали в мішках. Дякуючи похресниці, кумам ми знайшли домовини, запросили священика і поховали, як могли і як мої рідні того заслуговують», – сказала Валентина Манько.

Мілана народилася в Чернігові. Мала чудовий голос, який разом із сестрою Софією успадкувала від мами. Рідні чекали, поки дівчинка трохи підросте, щоб віддати її на заняття з вокалу. У 2021 році Мілана й Матвій пішли до дитсадка.

«Діти такі розумнички були. Таня ними займалася. Вони і малювали, і знали багато. А які чемні, я ніколи не бачила таких дітей. І я, і чоловік обожнювали їх. Вони такі жадані були, наші сонечка. Після цієї трагедії здоров’я мого чоловіка дуже погіршилося. І я живу, як у пеклі», – сказала Валентина Манько.

У Мілани Манько залишилися бабуся, дідусь, сестра від першого шлюбу тата й інші родичі.

Життя 12-річної Софії Приходько відібрала російська армія у Чернігові 13 березня 2022 року. Дівчинка загинула разом із мамою, молодшими братом і сестрою та вітчимом.

Російські військові здійснили авіаналіт на мікрорайон ЗАЗ, де жила родина. Поцілили в гуртожиток. Сім’я якраз піднялася туди, у свою кімнату на восьмому поверсі, після ночівлі в підвалі.

«На ЗАЗі тут страшне творилося. Нас постійно обстрілювали, бомбили. Спочатку людей переселили в бомбосховище на автозаводі. Там на стінах був лід, дуже холодно… Ми кілька днів жили так без тепла, води і світла, туалети не працювали. Згодом люди почали залишатися в підвалах своїх будинків. Мій син із родиною зробили так само. Того жахливого ранку вони тільки піднялися в кімнату, як стався приліт», – розповіла Валентина Манько.

Тіла загиблих дістали 14 березня 2022 року. Поховали 31 березня на старому кладовищі «Забарівка».

Софія Приходько народилася у селі Вишневе на Чернігівщині. Там зростала і пішла до школи. Згодом батьки розлучилися. За кілька років мама Софійки одружилася із Кирилом Маньком. Відтак із донькою перебралися до Чернігова. У 2018-му в дівчинки народилися братик і сестричка – Мілана й Матвій.

«Софійка була слухняною, розумною. Мріяла стати, як і мама, медсестрою. Займалася творчістю, дуже гарно співала, любила братика і сестричку. Неможливо переживати цю втрату», – зазначила Валентина Манько.

У Софії Приходько залишилися бабусі й інші родичі.