Загиблі герої Чернігівщини: Кулик Олег. Ціленко Валерій. Коноваленко Олександр

Кулик Олег Іванович народився 4 лютого 1974 року в Прилуках. У 1989 році закінчив Прилуцький ліцей № 1 ім. Георгія Вороного, а 1992 році - Прилуцький професійний ліцей за спеціальностями "слюсар з ремонту автомобілів, водій". Працював на Прилуцькому цегельному заводі, водолазом-рятівником у Чернігівській обласній рятувально-водолазній службі. У 2024 році долучився до Сил   Оборони України. Солдат. Загинув 22 грудня 2024 року. Похований 30 грудня 2024 року в Прилуках. 

Обороняючи Україну від російських окупантів, загинув коропчанин, 31-річний захисник Валерій Ціленко.

Його молоде життя російський ворог обірвав на Харківщині. Разом із побратимами Валерій героїчно відбивав ворожу атаку БМП на самій лінії зіткнення, проте росіяни застосували скид із БпЛА. Воїн отримав несумісні з життям поранення і загинув на місці. Сталося це ще 24 січня. Деякий час про цю трагічну втрату не було відомо.

Валерій Ціленко народився в Коропі 20 березня 1993 року. 2010 року закінчив Коропську школу. Вступив до Глухівського педагогічного університету, де здобув фах вчителя фізичної культури.

Після закінчення університету Валерій Ціленко рік вчителював у школі в Іванькові (нині Понорницька громада). Крім уроків, за власною ініціативою проводив позакласні спортивні заняття для дітей, вкладав душу і весь свій час у справу, якою займався. Тому, звісно, швидко заслужив повагу і любов учнів. А ще в Іванькові Валерій зустрів свою майбутню наречену Ангеліну. Пара чекала завершення війни, щоб одружитися.

Коли Валерій вчителював у школі, ще тривала антитерористична операція. Молодий учитель був патріотично налаштований, із проукраїнськими настроями, читав патріотичну літературу. Твердо вирішив доєднатися до Сил оборони України. Його мама розповіла, як думала, що син проходить звичайний медичний огляд – щорічний для вчителів. А виявилося, що Валерій готувався стати оборонцем України. Про своє рішення рідним сказав буквально за два дні до початку служби.

Тож у 2016 році розпочалась військова сторінка життя нашого земляка. Служив він у розвідці. За час служби Валерій Ціленко пройшов шлях від сержанта до офіцера, від командира відділення – до заступника командира роти.

Заслужив ряд нагород: медалі «За зразкову службу», «За участь в антитерористичній операції»; нагрудний знак командира військової частини, нагрудний знак до Почесної грамоти обласної ради.

На початку повномасштабного вторгнення боронив Чернігівщину від наступу росіян. Продовжив службу в рідній області.

На початку січня 2025 року перевівся у 71-шу окрему єгерську бригаду Десантно-штурмових військ. Вирушив на схід. Але про це вдома ніхто не знав. 14 січня Валерій попередив наречену, що наступні 2-3 дні не зможе виходити на зв’язок. Пояснив це коротким відрядженням. І відтоді зв’язок із захисником обірвався.

Олександр Коноваленко народився 25 червня 1999 року у селі Тихоновичі на Сновщині. Як розповіли у Тихоновицькому старостинському окрузі, Олександр рано залишився без батька, закінчив місцеву школу. Потім навчався в Сумському національному аграрному університеті.

Під час повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини.

31 січня 2025 року Олександр Коноваленко загинув. Попрощалися та поховали бійця у Чернігові на кладовищі "Яцево". У загиблого залишилися дружина і дворічна донька, які проживають у Чернігові. А також — мати, вітчим (жителі села Тихоновичі) та двоє братів, один з яких наразі також стоїть на захисті Батьківщини.