Скорботні жнива війни: Істомін Андрій. Дурицький Михайло. Ситий Максим

30 січня 2025 року від тяжкої хвороби помер військовий із Бобровиці Андрій Істомін. Народився та жив воїн у місті Макіївка Донецької області. У 2014 році змушений був разом із сім’єю залишити Батьківщину та в статусі внутрішньо переміщених осіб оселитися в Бобровиця.

У 2022 році за покликом серця Андрій Істомін став на захист Батьківщини. Останні три роки свого життя він віддав військовій службі.

Із 2014 року Андрій Олександрович працював на різних посадах на будівництві, остання робота – на автозаправці в Києві. 

Потім Андрій обрав шлях українського воїна, ставши до лав Збройних Сил України. Він із честю захищав Україну, виконуючи складні бойові завдання на сході України. 

На жаль, 30 січня 2025 року воїн помер унаслідок тяжкої хвороби.

У воїна залишилися сини Андрій, Олександр і Станіслав.

1 лютого, з воїном попрощалися у громаді. 

Михайло Дурицький народився 25 лютого 1965 року у Куликівці.

Ще у далекому 1986 році Михайло Дурицький зробив перший свій подвиг на даху третього енергоблоку, він долав наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.

Стояв у витоків створення  громадської ветеранської організації «Союз Чорнобиль України». Неодноразово отримував відзнаки обласних  громадських організацій, місцевої влади  за проактивну громадську діяльність.

Попри проблеми зі здоров’ям, на початку повномасштабного вторгнення одним із перших став до лав  Збройних Сил України. Служив у легендарній 72-й бригаді Чорних запорожців. Був командиром підрозділу. Пройшов гарячі точки — Курахово та Вугледар. Отримані контузії та підірване ще змолоду здоров’я далися взнаки. 

Саме через ускладнення зі здоров’ям Михайлу Миколайовичу довелося звільнитися з військової служби. 30 січня 2025 року серце чоловіка зупинилося.

Ситий Максим Сергійович народився 5 лютого 1997 року. Долучився до Сил Оборони України. Помер 1 січня 2025 року. Похований 21 січня 2025 року в Чернігові.