Скорботні жнива війни: Свірін Жан. Подкопаєв Олександр. Ткаліч Віктор

Під час проходження військової служби 11 лютого 2025 року помер Свірін Жан Аркадійович.

Народився Герой 12 січня 1987 року в м. Чернівці. Тут він здобув повну загальну середню освіту. Потім навчався в Кіцманському фаховому коледжі, де здобув спеціальність юриста.

Після закінчення навчального закладу деякий час працював за фахом. Потім працював будівельником у будівельних компаніях.

Від 2021 року родина військовослужбовця живе в селищі Козелець.

Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України Жан пішов добровольцем захищати Батьківщину.

Брав участь у бойових діях на Харківському, Донецькому, Покровському, Херсонському напрямках.

Жан назавжди залишився вірним військовій присязі, адже, беручи участь в обороні нашої Батьківщини, захищаючи кожного з нас, віддав найцінніше – своє життя.

У Героя залишилися мати, сестра, брати та дворічна донечка.

19 лютого 2025 року зупинилося серце захисника України – Подкопаєва Олександра Миколайовича з Лукнова.

Олександр Подкопаєв народився 1 серпня 1976 року в Краснодарському краї. Згодом родина переїхала в Україну, в Лукнів.

1993 року закінчив Лукнівську школу. У школі запам’ятався своє добротою, товариськістю, любов’ю до музики. Після школи закінчив Ніжинське училище культури і мистецтв. Грав у місцевому ансамблі.

Жив у різних містах. Був умілою і працьовитою людиною, виконував людям ремонтні роботи. Залучався до справ із благоустрою у Лукнові.

У 2023 році Олександр Подкопаєв став на захист України від російського загарбника. Виконував складні бойові завдання на сході України. Отримав поранення у битві за Роботине.

На жаль, 19 лютого Олександр Подкопаєв помер у Лукнові. Він проживав один. У селі нікого з родичів у Захисника немає.

Молодший сержант Віктор Ткаліч (09.05.1977 – 13.02.2025) народився, виріс і жив у Носівці. Після закінчення міської школи №2 проходив строкову службу, далі – працював різноробочим на цукровому заводі. Був одружений, має сина-студента.

Віктор був доброю, щирою людиною, тонко відчував музику, майстерно грав у духовому оркестрі, хоча не мав спеціалізованої освіти.

На жаль, проблеми зі здоров’ям призвели до погіршення самопочуття, а намагання лікарів реанімаційного відділення врятувати життя Віктору не допомогли.

Віктора Ткаліча поховано на кладовищі по вул. Кармелюка.