Загиблі герої Чернігівщини: Мусієнко Тарас. Хмарський Георгій. Колотурський Сергій

Тарас Мусієнко народився 27 березня 1992 року в селі Скороходове. Перші п’ять років навчався у Липівській школі, потім у Талалаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчив у 2009 році. Тарас був гарним спортсменом. Особливо любив футбол і грав у шкільній команді. Однокласники згадують його як надійного командного гравця, який ніколи і ніде не підводив, і не тільки у футболі.

Із навчальних предметів його найулюбленішими були географія та історія. Тут він не обмежувався шкільною програмою. На карті світу швидко знаходив країни, столиці і міг цікаво про це розповісти. І сам мріяв, що колись він багато де побуває. Ще одне його захоплення – автомобілі. Тут завжди знаходив спільну мову з батьком, який працює водієм. Відслуживши строкову службу, працював водієм-далекобійником на різних підприємствах України та за кордоном, таким чином здійснюючи свою мрію – пізнавати світ, намотуючи кілометри за кермом.

Рівно два роки Тарас стояв на захисті України, разом із побратимами тримаючи оборону на найгарячіших напрямках фронтів – Запорізькому, Харківському.

31 січня 2025-го Тарас Мусієнко загинув на полі бою. Через два місяці йому б виповнилося 33 роки.

20 травня 2025 року Указом Президента України № 310/2025 посмертно нагороджено солдата Тараса Мусієнка орденом «За мужність» ІІІ ступеня за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Під час виконання бойового завдання 27 січня 2025 року загинув військовий Георгій Хмарський.

Народився воїн 25 липня 1999 року в селищі Козелець. Закінчив 9 класів Козелецької школи. Після вступив до Козелецького технікуму ветеринарної медицини.

Свій трудовий шлях розпочав робітником комунального підприємства Козелецької селищної ради. Згодом був призваний на строкову службу. Після строкової служби працевлаштувався в іншу компанію.

З початку повномаштабного вторгнення, Георгій Хмарський був мобілізований ІІ відділом Чернігівського РТЦК та СП. Захищав Чернігівщину. Проходячи службу отримав поранення. Але не зміг сидіти вдома, та після відновлення, з вересня 2024 року пішов знову боронити Батьківщину.

Під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку життя захисника обірвалося.

У військового лишилися мати, брат та сестри.

Менська громада втратила Героя, захисника та свого вірного сина. Загинув солдат Колотурський Сергій Олександрович.

Сергій Олександрович Колотурський народився 2 грудня 1985 року в місті Чернігові. У 2000 році закінчив міську школу №28, отримавши неповну загальну середню освіту.

У 2001–2005 роках опанував спеціальність техніка-механіка в Чернігівському радіомеханічному технікумі (з 2014 року – Фаховий коледж транспорту та комп’ютерних технологій НУ «Чернігівська політехніка»).

2005 року розпочав трудову діяльність у Чернігівському тролейбусному управлінні, працюючи слюсарем-електриком.

Від 2006-го по 2009 рік здобував вищу освіту в державному закладі вищої освіти – Університеті менеджменту освіти.

Від 2006 року займався будівництвом і ремонтом житла, майстерно володіючи своєю справою, мав золоті руки.

2010 року створив сім’ю. Разом із дружиною Тетяною мешкали в місті Мена. 2011 року на світ з’явилася їхня довгоочікувана донька Дар’я.

На початку листопада 2024 року Сергія мобілізували до лав Збройних Сил України. Він виконував бойові завдання як механік-водій 32-ї окремої механізованої бригади (32 ОМБр).

26 січня 2025 року трагічно загинув, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України на Покровському напрямку Донецької області. Поховали Героя на центральному кладовищі у місті Мена.